Шпачиний норов

Початок зими з його найкоротшими днями в році позначений похмурістю й навіть тужливістю, і думкою вже прагнеш весни. Може, тому що хочеться відновити колишні враження від радісних змін у природі, що настають після зимових холодів. У цих спогадах майже неодмінно виникне образ одного з перших весняних вісників – шпака, пролунає в уяві його знайома метушлива пісня.

Для жителів міст і сіл нашої країни чи не в першу чергу саме шпак здавна є ознакою приходу весни, бо він може повертатися до наших садів і парків вже наприкінці лютого, але найчастіше – у першій половині березня.

Шлюбне, весняне вбрання шпака привертає до себе увагу особливим металічним пурпурово-синьо-зеленим полиском на чорному оперенні та жовтим кольором дзьоба, схожого на пінцет. Полиск у самця значно виразніший, ніж у самки, оскільки його пір’я майже суцільно чорне. Самка ж наче обсипана світло-вохристими і білуватими краплеподібними плямами, через що помітно блякліша. Спостерігаючи птахів у бінокль, можна виявити ще дві відмінності між статями шпака: у самця райдужна оболонка ока темно-коричнева, а основа нижньої щелепи голубувата; у самки райдужна оболонка зі світлим вузьким кільцем, основа ж нижньої щелепи рожевувата. Статеві відмінності в забарвленні основи дзьоба у шпака такі, за якими ми з вами встановили відрізняти стать немовлят, вдягаючи їх в рожевий і блакитний одяг.

Упродовж кількох останніх десятиліть у великих містах певним конкурентом шпака як вісника приходу весни став дрізд чорний, який почав зимувати в міських парках і скверах. У нехолодні зими дрозди чорні можуть почати співати вже напровесні, і їхній мелодійний спів нерідко пов’язують зі шпаком, але то хибна думка. Пісня шпака не така вишукано флейтова і гучна, як у дрозда чорного. Оперення самців дрозда однотонно-чорне без мінливого полиску, і хвіст у співвідношенні з розмірами тулуба є довшим. Шпака ж можна вважати відносно короткохвостим птахом.

До місць гніздування найпершими повертаються самці шпака, на 1–2 тижні раніше за самок. Самець відразу займає якесь дупло, нішу або штучну гніздівлю. У перші дні після повернення він починає завзято співати, що й чуємо ми і сприймаємо як незаперечну прикмету весни. Відверто кажучи, власна пісня шпака непоказна, невиразна, складається з хрипких і свистових звуків. Але він вмілий імітатор й швидко переймає також свистові й хрипкі фрази з пісень інших птахів, голосні звуки різних технічних пристроїв. Співає наполегливо, щосили, часто з дрібним тріпотінням крил.

Ще до прильоту самки, а потім разом з нею самець починає чистити дупло або шпаківню, що обрав для гніздування. Він зовсім не зважає на те, що в тому дуплі до його прильоту вже влаштували гніздо горобці. Горобине кубельце віхоть за віхтем він неодмінно викине без будь-яких роздумів про пристойність своєї поведінки. Сильніший здолає слабшого.

Та що там горобці! Трапилося спостерігати, як у м’якій деревині живої сріблистої тополі видовбала собі дупло пара дятлів сирійських. Спорудили його птахи наприкінці зими, а згодом самка почала відкладати яйця. Аж тут біля нового дупла з’явилася одразу пара шпаків. Спочатку вони намагалися лише зазирнути у отвір. Дятли стали відганяти непроханий зайд. Проте настирливість шпаків від того не зменшилася, а навпаки, посилилася. Вони з тріскотінням все наскакували й наскакували на дятлів, інколи їм вдавалося примоститися на краю отвора і на мить зазирнути всередину. Колотнеча між птахами тривала півдня. Врешті дятли не витримали і залишили збудоване ними дупло на пограбування шпакам. До речі, за розмірами дятел дещо більший за шпака, до того ж має значно міцніший дзьоб, яким він міг би завдати сильного удару шпаку. Та переміг холеричний норов шпака.

Після вдалих нападів і вигнання дятлів шпаки швидко викинули яйця перших господарів дупла і успішно загніздилися в ньому. Гніздилися вони там ще впродовж кількох років, а потім природа вчинила по-своєму: краї отвору дупла з року в рік вкривалися шарами нової кори, і за 3–4 роки його діаметр звузився настільки, що шпаки вже не могли прослизнути в дупло. Навіть горобці були не в змозі туди потрапити. Зрештою отвір цілковито заріс корою, і про те, що навколо сріблистої тополі відбувалися драматичні пташині події, вже нічого не нагадувало.

Для гніздування шпаки обирають як природні дупла, зокрема зроблені дятлами, так і штучні гніздівлі. Займають ті з них, у яких діаметр льотка не менший за 5 см. Висота такої гніздівлі має бути не менш ніж 40–50 см, щоб будь-який чотириногий хижак не міг зазіхати на кладку яєць або пташенят. Оселяються шпаки й у норах урвищ та кар’єрів, під дахами різних малоповерхових господарських споруд, особливо на півдні країни. Вони можуть утворювати гніздові колонії, якщо бракує місць для гніздування відокремленими парами.

Шпаки обирають ті дупла, нори та ніші для влаштування гнізд, що розташовані неподалік лук із розрідженою невисокою травою; особливо їм до вподоби прибрані сінокісні ділянки, а в населених пунктах – підстрижені газони. На них птахи юрбами, парами або поодинці заклопотано чимчикують, шукаючи корм. Швидко переступаючи, птах рухається серед низького травостою, хапає щось їстівне біля якогось кущика і так само швидко крокує далі. А слідом за ним шнуркують інші. Поживою шпакам слугують найрізноманітніші безхребетні тварини: коники, сарана, гусінь, павуки, дощові черви, слимаки тощо.

Навідуються шпаки й на щойно засаджені городи, збирають корм на відкритій землі, але не тільки. Трапляється, вони, так би мовити, починають «пасинкувати» розсаду помідорів; зламують стеблинки і зірвані вершечки носять до своїх гнізд. Різкий запах від помідорної розсади виганяє з дупел дрібних кровососів, тобто шпаки в такий спосіб проводять сезонну дезінфекцію свого житла. З цією метою зривають і пагони полину, що також має сильний відлякувальний запах.
До гнізда, вимощеного соломою й іншими рослинними рештками, пір’ям, шерстю, клаптями паперу й ганчір’я, самка у квітні або травні відкладає 5–7 світло-блакитних яєць першої кладки. Переважно вона ж їх і насиджує впродовж приблизно 2 тижнів. Завдяки тому, що дорослі інтенсивно годують виводок, пташенята швидко ростуть і у віці близько 3 тижнів залишають гніздо. У червні в деяких пар шпаків може бути друга кладка.

Молоді шпаки, які тільки-но стали на крило, за лінійними розмірами такі самі, як дорослі, а от забарвлені вони інакше: оперення однотонне буре, дзьоб темно-бурий. Траплялося, що деякі не дуже обізнані орнітологи, в руках яких опинялися такі птахи, вважали їх не звичайними шпаками, а іншим, зовсім незнайомим, видом птахів. Та це й не дивно. З практики орнітологічних досліджень відомо, що не лише між молодими і дорослими птахами, а й між самцями і самками спостерігаються настільки разючі відмінності в забарвленні, що самців описували як один вид, а самок – як інший.

Загадка шпаків-незнайомців розкривається з другої половини літа, коли у них розпочинається линяння у традиційно забарвлене осіннє оперення. У цей час і дорослі шпаки змінюють своє шлюбне вбрання на позашлюбне, тобто таке саме, як у осінніх молодих – тмяно-чорне з густими світло-вохристими і білуватими плямами. Дзьоб у дорослих стає темно-бурим. Упродовж осені й зими світлі плями на пір’ї зношуються частково або майже повністю, і птахи набувають шлюбного блискучого забарвлення.

Виліт молодих птахів з гнізд відзначається тим, що вони починають утворювати великі зграї. До осіннього відльоту молоді й дорослі шпаки кочують зграями по відкритих місцевостях. Літньої та осінньої пори до їхнього раціону додаються соковиті ягоди черешень, вишень, шовковиці, винограду. Поява шпаків о цій порі в садах і на виноградниках людину аж ніяк не тішить, але вдаватися до знищення птахів, які здобувають і шкідників тих-таки садів, щонайменше не розумно. У час дозрівання врожаю варто лише відлякувати шпаків з садових ділянок і виноградників.

Зимовий період шпаки проводять переважно у Середземномор’ї, але частина з них масово залишається зимувати у південних сухостепових районах нашої країни. Окремі зграйки або шпаки-одинаки трапляються й у засніжених великих містах решти нашої території. Після завершення холодної пори шпаки повертаються до своїх звичних місць гніздування, щоб по усіх селах, містечках і містах оголосити співом про початок весни.

Геннадій Фесенко

Один коментар to “Шпачиний норов”

  1. Юрій РОГОВИЙ:

    Нарешті почекатися відновлення публікацій шановного Геннадія Васильовича! Подяка йому за це і тим людям, які сприяли цьому.Матеріали дуже потрібні і цікаві. Особливо в такий сьогоднішній неспокійний час.Добра ВСІМ НАМ!

Написати коментар