на русском ДОП ХГУ была создана по инициативе студентов биофака (Виктор Животченко, побывавший в Москве на одной из встреч Дружин) в начале 1969 г. К тому времени около 10 лет подобная Дружина действовала в МГУ и основные принципы формирования ДОП были приняты по ее образцу. От факультета куратором Дружины выделена Майя Абрамовна Есилевская, кандидат биологических наук, ассистент кафедры зоологии позвоночных. Планы скромные – создание лекторской группы, дежурства в ботаническом саду университета в предновогодние дни, 2-3 рейда совместно с госрыбинспекцией. В списке Дружины – 30 студентов, а сама Дружина существует как сектор Студенческого Научного Общества. К практической работе дружинники приступили с марта месяца. Первый выход – на птичий рынок. Масштабы ловли диких птиц в те годы были огромными – щеглы и чижи, снегири и чечетки, содержание которых требует опыта и знаний, стоили на рынке дешево и раскупались быстрее, чем канарейки и попугайчики, стоившие дороже, но более неприхотливые в домашних условиях. Запрет на торговлю дикой птицей существовал, но соблюдать его никто не собирался. Потребовалась упорная разъяснительная и оперативная работа Дружины в этом направлении в течение более чем десятилетия, чтобы свести к минимуму число диких птиц, продающихся на рынке.

Первый выезд в одно из близлежащих охотхозяйств состоялся тогда же. Возглавляла его куратор ДОП, М.А.Есилевская. В этот первый рейд молодые дружинники… сбежали ночью, оставив куратора Дружины мирно спать на базе охотхозяйства. Изъяты бредни, венетеря, сети; браконьеров с моторной лодкой ребята задержали, что называется, голыми руками. К чести Майи Абрамовны Есилевской надо сказать, что многие годы она с пониманием относилась к Дружинникам и до сих пор с улыбкой вспоминает тот первый рейд …

В те же годы начала работать лекторская группа, сформированная Дружиной. С января по сентябрь прочитано 12 лекций в подшефных школах (тексты написаны М.А.Есилевской и А.С.Лисецким – талантливым и эрудированным лектором).

Один из этапов подготовки специалистов на биофаке – летняя практика на биологической станции. Здесь для Дружины открывалось большое поле работы: территория досягаема для большого количества туристов; пансионаты, пионерлагеря, “самопальные” базы отдыха на 5-6 вагончиков (без какого-либо благоустройства). Дружина взяла на себя не только разъяснительные беседы с туристами, но и работы по благоустройству самой биостанции,- аншлаги, плакаты и т.п.

Елочная кампания Дружины началась традиционно- с оперативных рейдов – на вокзалах, рынках, платформах электричек, в пригородных лесах. Первые 35 протоколов и 50 изъятых сосен стали итогом этой акции. Но стало совершенно ясно, что одними оперативными мероприятиями проблемы не решить. Необходимо не только перекрыть доступ браконьерских сосен в город, но и выяснить цифры официальных и браконьерских “поставок”. К декабрю 1970 уже были известны цифры – 110 тысяч сосен поставляется в Харьков официальным путем. Данные о браконьерских срубах в черте города за прошлый год- 150 шт. Формируется штаб оперативной группы, организуются рейдовые бригады в пригородных поездах, определены основные направления пригородных маршрутов. Правда, из 6 актов (вместо протоколов составлялись акты о лесонарушении) составленных в 1970 г , ущерб удалось взыскать по трем.

Первые два года работы позволили сделать некоторые выводы по внутридружинной организации. Основное внимание следует уделять теоретической подготовке дружинников,- это поможет избежать срывов в практической работе. Структура Дружины тех лет несколько отличалась от принятой позже в большинстве Дружин: отряды, состоящие каждый из студентов одного курса. Командир (на первых порах – председатель Дружины), начальники отрядов, корреспонденты Дружины (организация группы фотографов на выездах, освещение работы ДОП в прессе). В те же годы сформировался один из основных принципов – Дружины не должны быть “придатками” для комсомольских организаций, все задачи исходят из штаба ДОП.

Среди Дружинников той поры – ныне известные в среде ученых- зоологов кандидат биологических наук, сотрудник института зоологии АН Казахстана Анатолий Гисцов, сотрудник лаборатории ВНИИ “Природа” (Москва) Виктор Животченко, сотрудник Астраханского заповедника Николай Реуцкий; кандидат биологических наук, сотрудник биолого-почвенного института АН Киргизии Анатолий Остащенко; сотрудник Музея Природы Харьковского Национального университета Владимир Криволапов; кандидат биологических наук, бывший сотрудник Лазовского заповедника, ныне – гражданин Германии Сергей Винтер.

К 1971 г. относится начало активного сотрудничества ДОП ХГУ с Госрыбинспекцией. Членам Дружины выданы мандаты для самостоятельной работы на водоемах. На Лозовеньковском водохранилище дружинники вытащили забытую сеть с тухлой рыбой. Собрали рыбаков и провели беседу с “наглядной агитацией”. На озере Лиман Змиевского района группу дружинников вел в рейд выпускник факультета, бывший дружинник и первый командир ДОП- инспектор рыбоохраны Петр Власенко.

Дальнейшая эволюция Дружины идет в направлении поиска новых форм работы: описание памятников природы (совместно с кафедрой зоологии позвоночных), борьба с эрозией на биостанции, учет муравейников. На биостанции университета Дружиной проведена подсадка более 8 тыс. саженцев на склонах, подверженных эрозии. Отрабатываются различные формы лекторской работы – для разной аудитории. В период учебной практики Дружина взяла шефство над пионерлагерями и турбазами в окрестностях – пионерам и отдыхающим читались лекции о правилах поведения в природе, об охране лесов, животных, растений.
Елочная кампания готовится с учетом прошлых ошибок, – с привлечением всех заинтересованных инстанций. Планируются дежурства на вокзалах и выезды в лесхозы. Студентки съездили в школы одного из районов, откуда задерживалось много малолетних нарушителей с елками, и провели там соответствующую работу. В целом итог кампании впечатляет – более 70 изъятых сосен, 27 протоколов. Организована охрана ботанического сада ХГУ в самые горячие дни – с 25 по 31 декабря.

Становится хорошей традицией во время педпрактики 5 курса читать лекции по охране природы. К тому же времени относится одна из первых статей о работе Дружины – в газете “Соціалістична Харківщина”, посвященная елочной проблеме. Правда, увидела она свет в сильно урезанном и исковерканном виде. Это тоже стало в некотором роде традицией, – уж очень остро ставились Дружиной вопросы…

В мае 1972 г принят первый Устав Дружины. Работает сильная лекторская группа – 7 чел. Отделение, готовящее лекторов общественников по охране природы на Факультете Общественных профессий (ФОП) стало большим подспорьем в теоретической подготовке дружинников.

В апреле 1973 г 2 члена Дружины участвуют во Всесоюзной конференции студенческих Дружин в Ленинграде. Рекомендации для направления на работу в систему Госзаповедников получили В. Животченко и А.Мысленков, 5 лет работавшие в Дружине (А.И.Мысленков работает в Сихотэ-Алинском заповеднике и поныне).

1974 год в работе ДОП ХГУ отмечен началом активного сотрудничества с областным телевидением – 6 выступлений. Этот вид пропаганды с тех пор занимал в работе Дружины не последнее место. Областное телерадиовещание охотно брало сюжеты, посвященные елочной проблеме, охране первоцветов, редким видам животных. С выездами телевизионщиков на места, правда, в те годы дело не клеилось. В основном шли выступления “в кадре”, в программах новостей.

К 1975 году сформировалась своеобразная “зона действия” Дружинных оперативных рейдов по борьбе с рыбным браконьерством – озеро Лиман, Лозовеньковское, Травянское, Печенежское водохранилище. Ежегодно- 5-10 рейдов в самое “горячее” время – в период нереста. Примечания в журнале рейдов лаконичны – “почти мордобой” (мордобоя не случилось по причине исключительной выдержки Дружинников); “милиция оказалась на высоте”; “сеть “уплыла”. Ведутся рейды и период практики на биостанции – по выходным дням; конфисковано и уничтожено 14 бредней. Эффект этих рейдов не столько в протоколах и штрафах, сколько в формировании четкого сознания наказуемости такого рода деяний. Дружина предпринимает попытку изучения пресса рыболовов на Печенежском водохранилище. Результаты опубликованы в 1977 г.

Впервые в истории Дружины организуется пропаганда “елочных букетов” (20 лекций, передача на областном телевидении, тексты в радиосети харьковских универмагов, выставка в университете). На протяжение десятков лет это направление станет одним из главных в Дружине. А еще позже выставки-конкурсы елочных композиций станут хорошей традицией для каждой городской школы в предновогодние дни.

Не прекращалась и исследовательская работа Дружины по елочной проблеме – в 1975 г было проведено очередное анкетирование, на этот раз – с целью выяснения потребности в соснах и степени информированности о “елочных букетах”. Годом позже для изучения снабжения города елками проводили опрос и анкетирование в организациях. Объектом операции “Ель” в 1976 г стал лесопарк – обширный лесной массив на севере г.Харькова. В ходе рейдов изъята и передана в лесхоз 21 сосна.

В 1977 г – 1978 г к традиционным в работе Дружины направлениям прибавилась работа нового сектора – научного. Искусственные гнездовья – дуплянки, скворечники, совятники (числом более 150) развешивались на территории проектируемого Гомольшанского природного парка. Велось также кольцевание птиц и летучих мышей. На оз. Лиман найдены колонии рыжих цапель и озерных чаек, проведен учет байбаков в степной части области.

В августе-сентябре 1978 г ДОП ХГУ включилась в работу Междружинного отряда “Заповедник” . Группу харьковчан принял Баргузинский заповедник.
К 1979 г. в Дружине работал вполне дееспособный коллектив студентов 1-3 курса числом 36 – инспекторов и кандидатов в инспектора. Как обычно, много внимания уделялось учебе нового набора: изучалось природоохранное, уголовное, административное законодательство, правила оформления протоколов и других официальных бумаг.

В июле 1979 г республиканская газета “Комсомольское Знамя” опубликовала материал проф. И. Голубинского “Нужен ли гербарий?” – о нецелесообразности сбора гербариев каждым студентом – биологом во время летней практики. Дружинники ХГУ выяснили: каждым из 150 студентов собирается не менее 80 гербарных листов. Рядом расположена биологическая станция Пединститута, – там собирается по 70 гербарных листов. Проведенный неформальный опрос показал, что у половины студентов гербарии не сохраняются. Дружиной предложено составлять учебный гербарий, не более 5 листов – для навыков гербаризации. Начиная с 1990-91 гг на биостанции Харьковского университета от такого массового сбора отказались совсем.

В августе-сентябре 1979 г. Печоро-Илычский и Баргузинский заповедники приняли группы ДОП ХГУ. В Печоро-Илычском составлено более 200 протоколов на нарушителей заповедного режима. Полтора десятка лекций, экскурсий и бесед для туристов и местных жителей, 8 статей и заметок в прессе, выступление по телевидению. В Баргузинском своя специфика – нарушителей мало, зато много хозяйственных работ, не менее важных, – заготовка сена и дров, ремонт зимовий и борьба с лесными пожарами. Здесь отряды Дружины побывали в 1980 и 1982 годах.

В елочной кампании 1979 года (рейды, выставки, лекции) приняло участие 54 студента! Пожалуй, ни одна из Дружинных акций не собирала такого большого количества желающих. А ведь это и есть один из основных результатов работы Дружины – вовлечь в решение природооохранных проблем как можно больше людей, сформировать у них то, что называется экологическим мышлением.

В 1980 году в Дружине постоянно работало рекордное количество студентов – 46 человек – с удостоверениями инспекторов и правами лекторов-общественников. В мае 1980 года на базе ДОП ХГУ была организована первая учебно-организационная встреча Харьковских Дружин с приглашением общественных и государственных природоохранных организаций, а также Дружин Донецка, Днепропетровска, Казани.

На совещании с докладом об основных формах работы Дружины выступил командир ДОП ХГУ Алексей Ильинский: в 1979-80 учебном году в ходе операций “Нерест”, “Первоцвет”, “Ель” было всего задержано 169 нарушителей, проведено 69 рейдов, составлено 79 протоколов. Активно работал сектор “Фауна”; велась агитационно-пропагандистская работа. Именно пропаганда и агитация признается одним из самых действенных и следовательно, главных направлений работы Дружин. Хотя в ДОП ХГУ это направление тогда только разворачивалось – Дружина пробовала свои силы в университетской многотиражке (7 материалов за год), изредка давая статьи в областную и республиканскую (“Комсомольское знамя”) печать.

И все же, признавая огромное значение пропаганды и агитации, Дружина старается любую природоохранную проблему решать комплексно – от оперативных мероприятий до “проталкивания” через чиновничий аппарат решений и постановлений, идущих во благо природе. Ярким примером тому – елочная кампания, которую Дружина вела со дня своего основания в различных направлениях, вовлекая средства массовой информации и управление торговли, милицию и Управление лесного хозяйства, школы и общественные организации. Многочисленные оперативные рейды и низкий их прямой эффект в течение нескольких лет (в 1980 г на 56 задержанных- 9 протоколов) направили на размышления о причинах явления и подтолкнули к поиску других форм.

В феврале 1981 г отличилась группа “Фауна” – на территории Гомольшанского лесничества при учетах обнаружено 11 гнезд крупных хищных птиц. Работала группа и в 2х крупных степных заказниках республиканского значения – Бурлуцком и Екатериновском. Следить за соблюдением природоохранного законодательства там никто не собирался, а местное население смотрело на основной объект охраны, как на ценную добычу. Не отставала и местная милиция… В Екатериновском заказнике Дружиной были установлены аншлаги, проведен учет байбака. Несмотря на труднодоступность этого района, Дружина занималась здесь учетами редкого вида регулярно. Но каждый выезд в заказник был, фактически, оперативным рейдом…

Разрабатывая эту тематику, Дружинники столкнулись с теоретической проблемой, вокруг которой шли споры в научной около-природоохранной среде: выпас в степи и его влияние на биогеоценоз. Степные ценозы веками испытывали на себе влияние пастьбы табунов диких копытных; они экологически адаптированы к нему. Стоит ли совсем запрещать выпас крупного рогатого скота на степных участках, и если ограничивать его- то как? Как практически ограничить выпас, если контроля  нет? Университетское фундаментальное образование на тот момент не помогало ответить на этот вопрос.

В 1981 г. был существенно дополнен и переработан Устав Дружины; активно работая, ребята столкнулись с необходимостью создания собственной материальной базы- приобретения транспорта, оргтехники, снаряжения. Дружину серьезно поддерживали в те годы Общество охраны природы и Инспекция охраны природы по Харьковской области. Начальник инспекции – Александр Петрович Баско относился к Дружинникам по-отечески, не только помогая в работе, но и решая иногда разные житейские неурядицы. Инспекция легализует оперативную работу Дружины – соответствующими мандатами ДОП поручается проводить мероприятия по проверке соблюдения природоохранного законодательства. Юридически это сильный момент – при острых ситуациях с привлечением органов милиции он дает дополнительную юридическую основу действиям дружинников.

Летом 1981 г в пойме р.Сев.Донец были задержаны трое сотрудников районного отдела внутренних дел с бреднем. Браконьеры оказали физическое сопротивление дружинникам, сломали одному из них руку. Было заведено уголовное дело. Для Дружины это было, по сути, первое серьезное испытание не просто в борьбе с браконьерством- с круговой порукой в чиновничьих группировках районного масштаба. Все круги административного ада пришлось пройти командиру Дружины Николаю Сорокину и участникам рейда. РОВД предложило сначала “дело замять”, затем обвинило дружинников в пьянстве; затем – в превышении полномочий; затем   уголовное дело “потеряли”, а затем представили так, что “замять” просило уже университетское начальство… Публикация в областной газете “Красное знамя” стронула дело с мертвой точки. И вновь дружинники начали писать объяснительные. Снова пострадавший написал заявление, потому что предыдущее было… утеряно. Только в начале 1983 г районный суд таки рассмотрел дело. Трое браконьеров получили условные наказания. Впрочем, уже одно то, что дело о браконьерстве было доведено до логического конца – суда, тоже было прецедентом в те годы.

Громкое уголовное дело имело свое “эхо” на факультете – вместо того, чтобы поддержать студентов, проявивших принципиальность и активную гражданскую позицию в сложной ситуации, партийные руководители поставили вопрос о необходимости руководить Дружиной (дабы не повторялись громкие инциденты).
Неотъемлемой частью оперативной работы была работа на рынках. На птичьем рынке помимо диких певчих птиц изымались из продажи вентеря, сети, бредни и другие снасти, торговля которыми была незаконной. На колхозных рынках пресекалась торговля лекарственными травами, масштабы которой (масштабы уничтожения природных популяций) были огромными. Кроме того, большинство трав были собраны не в срок или засушены неправильно, а иногда и выдавались за другие – что также несло несомненный вред. Много было здесь и браконьерской рыбы. А уж что творилось весной, когда с юга начинали везти первоцветы… А позже выходили «свои», местные браконьеры. Из уст в уста передавалась в Дружине история, как в 1982 году был задержан житель одного из районов Харьковщины с двумя чемоданами сон-травы. Студенты – зоологи и ботаники, регулярно бывавшие в “поле” никогда не видели такого количества прострела, собранного вместе…

С операцией “Первоцвет” была связана и проблема морального характера – изъятые цветы куда-то надо было девать. Дружинники педагогического института раздавали цветы в общественном транспорте, объясняя между остановками, что за растения и откуда. ДОП ХГУ после раздумий и споров решила сдавать цветы в лечебные учреждения – под расписку.

К концу 1981 года на основании анализа опыта, накопленного в работе по елочной проблеме, Дружинниками предложено клеймить сосны государственной поставки специальными клеймами. Клейма на соснах, срубленных законным образом, позволят отличить эти деревья от браконьерских, и у милиции появится законный повод задерживать нарушителей. К операции “Ель подключались сотрудники милиции, что придавало ей действительно массовый характер. Предлагалась также продажа наряду с соснами комплектов сосновых веток – для желающих украшать дом не целым деревом, а “новогодним букетом”. На себя Дружина брала организацию выставок и выступлений в СМИ, а также заготовку лапника (на который Дружинники также разработали необходимую документацию).
Представители ДОП ХГУ были приглашены на предновогоднее совещание в Управление лесного хозяйства и лесозаготовок, где и выступили с предложениями. Ответ начальника управления Косиченко был категоричен: «…Охрана леса у нас в области на надлежащем уровне. Массового браконьерства нет. Если и вырубается что-то незаконно-то это не более 1-1,5 тысяч сосен…”. Лучше бы ему этой фразы не произносить… Заготовку и продажу комплектов соснового лапника, впрочем, утвердили – в порядке эксперимента, ибо дефицит новогодних елок был налицо. Дабы «раскачать» лесников и показать несомненную выгоду этого мероприятия, ДОП ХГУ организовала заготовку комплектов собственными силами. Комплекты “Сосновая лапка” числом в 938 были проданы в течение 2-3 дней.
В конце декабря 1981 г. была организована первая выставка елочных новогодних композиций вне стен университета (универмаг “Детский мир”). В пригородной зоне Харькова задержано 12 браконьеров; изъято 7 сосен. На постах ГАИ Дружиной проверена 21 машина с соснами.

В начале 1982 г проведено массовое посленовогоднее анкетирование по елочной проблеме. Выяснен дефицит- 100 тысяч сосен “поставлены” в город браконьерами… О результатах анкетирования и выводах ставятся в известность все заинтересованные организации, в т.ч. постоянно действующая депутатская комиссия по охране природы Областного Совета. Еще раз повторяются предложения Дружины – изготовление специального клейма и клеймение всех законным образом поступающих в город сосен; принятие постановления – считать сосны без клейма браконьерскими со всеми вытекающими отсюда последствиями и привлечение милиции к борьбе с браконьерством в предновогодние дни; проведение решения о торговле елочными комплектами “Сосновая лапка” и др. Ответа авторитетной организации в архиве Дружины не сохранилось…

Зато сохранились фотографии, сделанные в лесу после Нового года: они дают возможность ощутить масштабы явления (ради верхушки спиливается огромная 60-70-летняя красавица-сосна; массив молоденьких сосен, 2-3 года уродуемых браконьерской пилой, становится чахлым леском с исковерканными стволами).
Осенью и зимой 1981-1983 г.г. в ходе рейдов на Птичий рынок массово изымались свеженаловленные дикие птицы – с выпуском их на волю тут же, после составления протокола. Нарушителей – сотни. Таких масштабов торговли дикими птицами больше не было никогда, хотя 1-2 щегла или чижа в продаже бывают на «птичке» по сей день.

Работой Дружины на биостанции в те годы руководил специально избранный штаб и работа в эти годы была наиболее интенсивной – 120 орудий браконьерства было вытащено из реки; а в одном из рейдов вместе с сетями и рыбой в “улове” Дружинников оказалась и автомашина “Москвич-408”. По итогам того летнего сезона было возбуждено 3 уголовных дела (по размеру ущерба). Поскольку биостанция находилась на территории района, ее начали проверять всевозможные комиссии,- пожарные, санитарные и т.п. На отношение факультета к Дружине это повлияло не лучшим образом.
К концу 1982 г Дружиной был начат эксперимент по выращиванию лекарственных растений на плантациях. Задонецкое лесничество (в окрестностях биостанции ХГУ) выделило 2 участка по 0,3 га и первый посев состоялся 12 ноября. Цель эксперимента – доказать экономическую целесообразность плантационного выращивания лекарственных растений (и решить проблему дефицита лекарственных трав). Сеяли валериану, тысячелистник, цмин песчаный, зверобой, душицу. Через год только валериана дала в пересчете на 1 га 3700 кг ценного лекарственного сырья. Кропотливая и незаметная, эта работа велась на протяжение 12 лет и требовала усилий целой группы. Семена и агротехники выращивания рассылались всем желающим.

1982 год считается также началом работы по охотничьему браконьерству – были составлены первые три протокола. Рейды эти требовали известного опыта оперативной работы и строжайшей дисциплины,- этим Дружина уже обладала.

Активная работа ДОП дала обильный материал для статей – 25 статей в республиканской, областной, городской печати и университетской многотиражке. В последней Дружина формировала целые странички. Кроме того, было выпущено 5 фотомонтажей и 6 стенгазет о работе Дружины.

Газета “Мы, пережившие друзей” – о погибших инспекторах провисела ровно час. Была снята партбюро без предупреждения и с трудом возвращена… Та же судьба постигла газету “Это наша кровь!”, также посвященную людям, защищавшим природу. Многие ДОПовские материалы, вывешиваемые на факультете, имели приблизительно такую же судьбу: в 1984 г Дружина организовала сбор подписей под откликом на статью В.Пескова в Комсомольской правде “Выстрелы у пруда”. Основная мысль письма – до каких пор люди, защищающие природу, будут на положении пасынков закона, а те, кто поднимает на них руку – будут находить надежную защиту у того же закона? Под письмом было собрано более 1000 подписей. На следующий день они пропали со стенда и нашлись через несколько месяцев…

По-разному складывались отношения Дружины с различными административными органами – в стенах университета и вне его. Управление лесного хозяйства и лесозаготовок, к примеру, к тому времени смирилось с наличием Дружины (от общественных инспекторов поступали протоколы, за которые можно было отчитаться, ДОП активно поставляла материал, проходящий по графе отчета “Работа с общественностью”). Однако, инициативам студентов руководство все еще активно сопротивлялось. В тот год к елочной кампании Дружина заготовила около 1000 комплектов “сосновая лапка” для реализации через торговую сеть, фактически, выполнив работу лесников, которым на эти комплекты был спущен план.

Помимо, ставшей уже традиционной, выставки елочных композиций в крупном детском универмаге в центре города (где Дружину уже знали и с удовольствием принимали), был организован конкурс на лучшее оформление комнат в 2-х общежитиях университета – биологического и экономического факультетов. Материал для конкурса – две машины соснового лапника заготовили Дружинники.

В начале 1983 г., помня слова начальника управления лесного хозяйства Косиченко о “полутора- двух тысячах браконьерских сосен”, поставляемых в город, Дружина взялась за подсчет браконьерских порубок. К середине января 1983 г. был готов акт обследования пригородных лесных массивов. На 19 гектарах в одном из массивов насчитано 915 браконьерских пней. В целом же, на площади 64 га обнаружено 1621 браконьерская порубка. И это только в пригородной зоне! Вкупе с материалами анкетирования, все это дало серьезные аргументы в споре с Управлением лесного хозяйства. 1 апреля в городской газете “Вечерний Харьков” появилась статья “Лесная песня- 83”. В ней цитировалось одно из писем-ответов на критику Управления, где дружинники обвиняются в некомпетентности и узости знаний “о структуре системы лесного хозяйства”. И, наконец, в декабре 1983 г в журнале ПЕРЕЦЬ опубликована критическая статья, посвященная елочной проблеме и тому, как ее “решают” в Управлении лесного хозяйства Харьковской области. После этого “залпа” Управлением было принято решение об обязательном клеймении новогодних елок, поступающих в продажу и о запрете торговли и провоза елок без специального клейма. Это значительно упрощало процедуру их опознания и изъятия. Официально были признаны и комплекты “Сосновая лапка”- на них была утверждена цена.

14 апреля 1982 г погиб выпускник Кировского СХИ, старший охотовед Борзнянского спецохотхозяйства Черниговской обл. Евгений Инякин. Погиб при обстоятельствах, не исключающих убийство, хотя районное начальство изо всех сил представляло это “несчастным случаем”, обвиняя во всем Инякина. Молодой охотовед за полгода работы в Борзне составил 80 протоколов, (за предыдущий год в охотхозяйстве их было составлено всего 3).

Дружина охраны природы ХГУ организовала сбор подписей под письмом Генеральному прокурору СССР и в прокуратуру Украины с просьбой о пересмотре дела. С 1984 г ежегодно, 14 апреля по всей Украине проводились рейды и другие акции памяти Евгения Инякина. ДОП ХГУ – координатор рейдов, принимает ребят из молодых дружин на учебу во время рейдов памяти Е. Инякина. За 4 года задержано более 150 браконьеров, изъято более 160 орудий браконьерства, около 1200 букетов первоцветов. В 1987 г организован рейд в самой Борзне,- Дружины Харьковского университета и пединститута, Киевского университета, Черниговского и Нежинского пединститутов задержали 11 браконьеров, составили 11 протоколов. В 1988 г в республиканскую прокуратуру направлено очередное письмо о пересмотре дела.

Приблизительно в начале 90-х годов в структуре Дружины были сформированы отдельные направления: борьба с браконьерством (“Рыба”, “Охота”, “Рынки”), агитация и пропаганда (“Печать”- районная и центральная, “Телевидение”,”Радио”, “Стенная печать” и т.п.), научная работа (“Флора”,”Фауна”,”Лекарственные растения”,”Заказники”), организационная работа (фотопечать, машинописные работы, и т.д),- далеко не полный перечень направлений. Каждый Дружинник (отвечающий за свою занятость в Дружине сам) мог выбрать столько направлений, сколько считал возможным по своим силам и привлекать к работе остальных. На отчетно-выборном собрании 1982/83 г.г. отчитывались о работе 20 ответственных по направлениям. К тому времени в Дружине были сформированы собственная библиотека, слайдотека, фотоархив,- все это активно использовалось в лекциях не только Дружинниками, но и студентами факультета (во время педпрактики). За 1982-83 г.г. в работе Дружины принимали участие 126 чел. (из них членов ДОП, общественных инспекторов – 17).

К 1983 году относится и начало работы по редким видам птиц – в частности, по серому журавлю- в Краснокутском и Владимирском лесничествах, на северо-западе Харьковской области.

С 26 апреля по 6 мая 1983 года проходил первый длительный байдарочный рейд по Северскому Донцу – 100 километров вниз по реке. Среди 430 изъятых за тот год орудий браконьерства 113 приходится на этот рейд. Задержано 46 нарушителей, составлено 11 протоколов. По итогам этого рейда в областной газете опубликована статья “Пираты паучьей флотилии”.

В 1984 году вместо отряда “Заповедник” был организован природоохранный отряд “Долг”, работавший в Харьковской области. Работа ДОП в течение учебного года была залогом успеха этого отряда. Весной 1984 г было организовано анкетирование по серому журавлю – охвачены лесники, охотничьи коллективы, анкета звучала по радио и телевидению. Было получено два десятка писем. Это дало материал для полевых работ весной, летом и осенью и положило начало четырехлетним исследованиям. Направление “Флора” активно занималось организацией заказников, сотрудничая при этом с кафедрой ботаники, выезжая на места с начала весны. Экспедиции “Флоры” и “Фауны” позволили завершить сбор информации о распространении редких видов. Инспекция охраны природы получила материалы к созданию заказников и памятников природы.

Организация отряда позволила начать работу по направлению “Борьба с загрязнениями”. Специальные рейды по Северскому Донцу, выявление источников загрязнения (лагерей крупного рогатого скота, свалок отходов, мойки машин у реки) и составление протоколов положили начало реальной охране водоохранной зоны.

Плантации лекарственных растений дали урожай – семена зверобоя, подорожника, цмина, тысячелистника. Рекомендации и агротехники выращивания валерианы разосланы в 12 адресов – для пришкольных участков. Плантация валерианы, заложенная в Червоношахтарской школе Изюмского района, где директором – бывший командир Дружины Иван Милько, в 1985 г дала школе 800 “доперестроечных” рублей.

В июне 1984 г Дружина совместно с рыбинспекцией побывала на Краснооскольком водохранилище. Браконьеры здесь больше из Донецкой области. Тихо идущие байдарки давали возможность подплывать поближе к браконьерам, а группа, идущая по берегу, не давала возможности уйти, выбросив сети и “пауки” в воду. За 4 дня было составлено 48 протоколов. Результаты оперативной работы природоохранного отряда впечатляли: 43 рейда было проведено за месяц; задержан 131 нарушитель и составлено 67 протоколов.

Отряд также работал в общезоологическом заказнике “Русский Орчик”, находящемся на стыке Харьковской, Полтавской и Днепропетровской областей. Установлены аншлаги, информационные щиты, солонцы и кормушки для копытных, потушено 2 пожара в лесу… Местные браконьеры, понятия не имевшие о природоохранном законодательстве, были неприятно  удивлены. В одном из рейдов задержан на браконьерстве замначальника ГАИ из соседней, Днепропетровской области…

Стенгазета “Возвращение Долга” о работе необычного отряда провисела на факультете 2 дня, после чего бесследно исчезла и обнаружилась случайно в партбюро биофака. Партийным старейшинам факультета не понравились подписи под фотомонтажом. Найденная газета была вывешена 15-18 ноября 1984 г на 3 Республиканском семинаре студенческих Дружин охраны природы, проходившем в Харькове, вместе с другими газетами Дружин (24 Дружины, в т.ч 19 из Украины) и заслужила высокую оценку.

Обладая некоторым опытом в организации оперативных рейдов по охотничьему браконьерству, ДОП ХГУ выступила инициатором проведения во время 3 Республиканского семинара Дружин рейда в уже знакомый Русский Орчик и его окрестности. В результате этого рейда было составлено 12 протоколов и 11 изъятых ружей! Для сравнения – республиканский рейд, проведенный силами сотрудников лесных управлений, выявил 9 нарушителей правил охоты.

К тому же году относится и такое событие, как обсуждение и принятие проекта Примерного Положения о студенческих Дружинах Охраны природы. Это не только выводило Дружины на новый, официальный уровень признания, но и заставило дружинников прежде всего задать вопросы самим себе:
– кто мы и чего мы хотим?  Зачем мы и каковы наши цели- охрана природы или подготовка кадров для будущих побед?
– Кто нам друг и кто враг?
– Как возникает Дружина и почему на первых порах преобладает оперативная работа? Как Дружина приходит к другим формам работы и закономерен ли этот процесс?

Основные принципы Движения – самоуправляемость, абсолютная добровольность и бескорыстие – основополагающи. Однако, в разных городах у разных Дружин различен не только опыт работы, но и опыт взаимодействия с другими организациями. Все это было обобщено и нашло отражение в Дружинном варианте “Положения о ДОП”, принятом 3 Республиканским Семинаром Движения (Харьков, 15-18.11.1984). Затем этот документ в течение 2,5 лет существенно “шлифовался” в коридорах власти Киева и вернулся в неузнаваемом виде, вызвав бурю негодования Дружинников. По этому документу ЛЮБАЯ из мало-мальски работающих Дружин могла быть распущена при первом удобном случае, как нарушающая Положение о Дружине. А уж случаев при активной работе и принципиальной позиции Дружины бывает предостаточно! В спорах о необходимости существования документа, легализующего Движение, и о содержании этого документа, противоречащем всему гигантскому опыту работы Движения, было сломано немало копий на одном из заседания Координационно-методического Совета ДОП Украины в 1987 г . К счастью, на работу Дружин наличие этого “Положения…” существенно не повлияло.

В декабре 1984 г, в ходе елочной кампании, Дружиной осваиваются новые места выставок елочных композиций – пустующие пока витрины станций новой линии метро. В том же 1984 г по просьбе факультета Дружина вернулась к дежурствам в ботаническом саду в предновогодние дни. Ничего кроме чувства досады и собственной беспомощности эти дежурства не оставили – охранять открытое со всех сторон значительное пространство силами нескольких человек казалось абсурдом…

Введение клейм на соснах, срубленных законным образом, существенно облегчило проведение рейдов на платформах пригородных вокзалов; но наибольший эффект дала проверка елочных базарчиков – одним протоколом был “наказан” Изюмский лесхоззаг – за поставку 1100 неклейменых сосен.

Оперативные рейды 1985 г. во время “Нереста” были одними из самых результативных – 60 вентерей, 11 сетей, 6 пауков и десятки килограммов рыбы с икрой. В одном из рейдов браконьеры попытались спровоцировать драку, а затем … вызвали опергруппу РОВД. К чести милиционеров они быстро разобрались в ситуации. Относительно малое число конфликтов при активной оперативной работе – следствие хорошей юридической подготовки ДОПовцев и строжайшей дисциплины в рейдах – от формы одежды и поведения до грамотного составления протокола и дальнейшей его проводки по соответствующим инстанциям.

Не раз выручало ребят умение правильно и выдержанно себя вести, причем не только в рейде, но и в кабинете высокого начальства. В конце 1985 г. рейдовой группой были задержаны первый секретарь райкома партии, директор лесхоззага, начальник райсельхозтехники, председатель УООР и несколько лесников и водителей одного из районов области (охота с незарегистрированным оружием, без охотбилетов и с незаполненной лицензией). Не принять правильно составленные протоколы охотовед Управления лесного хозяйства Б.П.Антоненко не смог, хотя очень старался. Нарушители были наказаны, – случай в области небывалый. Надо сказать, что крупные должности и громкие фамилии Дружину никогда не останавливали. В архиве Дружины хранится список должностных лиц, задержанных за нарушение правил охоты и рыболовства – 10 человек только за второе полугодие 1987 г (директор НИИ, начальник отдела райкома партии, начальник цеха, зав.отделением клиники НИИ, руководитель районного масштаба и т.д.).

В 1985 г был восстановлен отряд “Заповедник”. В его работе участвовали желающие – за счет собственных каникул, после работы в природоохранном отряде в августе. В 1985 -88 гг  “Заповедник” работал в национальном парке Лахемаа (Эстония).

Студенческий природоохранный отряд “Долг” -85 отличился работой группы по борьбе с загрязнениями, проверявшей предприятия в Змиевском районе и самовольно установленные базы и лагеря отдыха в водоохранной зоне Северского Донца, когда было за 3 дня составлено 18 актов. Направление это развивалось с трудом и стало “по плечу” Дружине только на определенном этапе ее работы. К таким же формам стоит отнести и работу с администрациями рынков, – составлялись акты обследования на предмет соблюдения Правил торговли, заставляющие самих директоров пресекать торговлю лекарственными растениями и первоцветами, дикими птицами и браконьерской рыбой – т.е. выполнять собственные обязанности.

28 -30 октября 1985 г. ДОП ХГУ принимает Республиканскую школу- семинар студенческих ДОП (что также говорит об определенном уровне опыта Дружины).

В 1985 г налаживаются контакты с районными газетами – было опубликовано 5 статей природоохранной тематики.

На отчетно-выборном собрании Дружины заслушивались в том году уже 35 отчетов ответственных за отдельные направления работы! Всего же в работе Дружины приняло участие 125 чел (из них – 43 члена ДОП, общественных инспектора охраны природы). Огромное количество народу привлекалось Дружиной во время подготовки новогодних выставок. В 1985 г  Дружина, по просьбе управления торговли оформляла композициями витрины 11 центральных магазинов.

В середине февраля 1986 года в Харькове начали торговать привозными первоцветами и масштабы привоза все возрастали. На рынках, благодаря активной работе Дружинников торговцам первоцветами места не было, и они разбредались по “пятачкам” у станций метро, мелким стихийным базарчикам. Для борьбы с ними была организована операция “Карусель” – с участием нескольких Дружин и инициативных групп, существовавших тогда в городе. В течение нескольких лет «цветочное» браконьерство превратилось в систему, напоминающую конвейер. Именно это подвигло общественные природоохранные организации перестроить свою работу.

Весной 1986 г в областной комсомольской газете “Ленінська Зміна” , с которой ДОП ХГУ давно и успешно сотрудничала, была опубликована анкета “Природа” – о природоохранных объектах, нуждающихся в помощи и восстановлении. Газетой было получено более 20 писем-откликов. В одном из писем речь шла о проблемах сохранения реки Берестовой. К их решению были подключены администрации и природоохранные инспекции 4 районов области, через которые протекает эта река. Был создан фонд “Берестовая”. К 1990 году творческим коллективом, работавшим при экологическом центре “Озон” был разработан проект восстановления реки.

Пожалуй, анкету “Природа” можно считать переходом к новой стратегии работы Дружины- работы, измеряемой конечным результатом, а не количеством рейдов. К сожалению, конкретный результат при этом достигается долгой, кропотливой и незаметной борьбой … Браться за это может только Дружина, обладающая огромным опытом работы.

1986 год в истории ДОП ХГУ – это начало борьбы с несанкционированными свалками на берегах харьковских рек. Дело оказалось опасным, – один из инспекторов, “проехался” на капоте самосвала, пытаясь проверить документы у водителя, высыпавшего мусор в водоохранной зоне реки на ул.Аравийской. Победа над этой свалкой была одержана только к 1988 г. Анкета Природа дала огромный “задел” работы и для природоохранного отряда “Долг”. В этом отряде вместе с Дружинниками университета работали ребята из гидрометтехникума.

В 1986 году ветер перестройки коснулся областного обкома комсомола. Жажда неформальной работы и конкретных действий заставила узнать о такой неформальной организации как Дружина охраны природы. В конечном итоге в 1988 г. при обкоме комсомола, наряду с различными хозрасчетными организациями была создана и экологическая – ЭЦ «Озон».

К концу 1986 года в Харькове существовало более 10 Дружин и инициативных групп по охране природы – кроме университета, педагогического института, сельхозинститута были Дружины в гидрометтехникуме, инициативные группы- в техникуме зеленого строительства, институте коммунального хозяйства, медицинском институте, при областном штабе охраны общественного порядка, в Изюмском районе Харьковской области, группа выпускников Дружин и др.
Отдельно надо сказать о выпускниках университета, не желавших расставаться с Движением, которые организовали Дружину в Изюмском районе Харьковской области. Дружина эта, состоящая из 5 человек за год (1986-87) умудрилась провести 14 оперативных рейдов и принять участие в 18-совместно с другими ДОП. Кроме того- организовано 6 выставок елочных букетов и районный семинар учителей на эту тему. Прочитали 63 лекции и показали 12 фильмов. Опубликовали 43 статьи (25- только в районной печати). Изготовлено 350 гнездовий для редких пчелиных, вырастили 10 кг валерианы на пришкольном участке. В 1987 году членом этой Дружины Иваном Милько создана программа “Лекарственные травы”. Ну а опыт утилизации выброшенных новогодних елок, осуществленной по инициативе Дружины Охраны природы Изюмского района вообще уникален,- в областном центре повторить эту операцию в те годы так и не удалось…

B 1987 г. одержано еще две значительные победы в связи с работой по анкете “Природа” – убрана свалка на Основянской набережной в Харькове, расчищен и благоустроен Тюринский пруд – результаты работы группы под руководством Сергея Таглина.

К этим годам относится развитие такой формы работы как междружинные рейды – “в гости” к ДОП ХГУ приезжают дончане,- поработать по “Нересту” на Краснооскольском водохранилище; в республиканском рейде по охране цикламена Кузнецова – 26-29 марта в заказнике Кубалач Крымской области участвуют ДОП Киевского, Симферопольского, Одесского ун-тов, Полтавского, Харьковского и Черкасского пединститутов, Одесского института связи, группа “Турист” из Тернополя; в мае – группа из 3 чел. участвует в республиканском рейде в Карпатском заповеднике (“Долина нарциссов”).

В мае 1987г. в ходе байдарочных рейдов было изъято рекордное количество снастей- 229. Борьба с рыбным браконьерством признается Дружиной актуальной только весной, в период нереста, хотя Закон – есть Закон, и человек с сетью на водоеме – браконьер в любое время года.

К весне 1987 г. была подготовлена анкета по белому аисту (подобные анкетирования проводились кафедрой зоологии в 1974-77 г.г. и позже, в 90-х). Ответы на нее послужили основой для работ группы “Фауна” в течение 2х лет. Велась паспортизация гнезд, а заодно – агитация за сооружение искусственных гнездовий.
Краснооскольское водохранилище в очередной раз было очищено от сетей, “пауков” и “экранов”, взяты с поличным на браконьерстве сотрудники милиции. В тот год рекордным было число бойцов природоохранного отряда “Долг” – 68 человек. В отряде работала группа студентов из гидрометтехникума. В 1988 году они организовали свой собственный отряд- “Эдельвейс”, работавший по борьбе с браконьерством под руководством первого командира ДОП ХГУ, районного рыбинспектора Петра Власенко.

К 1987 году относится второе крупное анкетирование по программе “ЕЛЬ” с серьезной социологической обработкой. Показано ощутимое (с 45 до 61%) возрастание количества лиц, принципиально согласных с заменой елки новогодней композицией из веток. И все же намечается рост потребления городом новогодних елок в абсолютных цифрах (за счет роста городского населения) при снижении относительной потребности в елках с 80 % (1975 г) до 50 % (1987 г). Просчитаны и некоторые социологические закономерности, слабо отраженные в предыдущих анкетированиях: так, например, отмечено отсутствие корреляции между переходом на елочные композиции и наличием в семье людей с высшим образованием. Это еще раз подтверждает недостатки экологического компонента в высшем и среднем специальном образовании. Рассчитана потребность в елках и комплектах веток для областного центра – цифры снова на порядок меньше планируемых поставок…

В целом с 1969 по 1987 г (наиболее продуктивные по оперативной работе годы) было проведено 906 рейдов; задержано 2492 нарушителя; составлено протоколов- 1297. Изъято орудий браконьерства- 1731 (неполные данные). Приблизительно 20 % браконьеров-охотников и 10 % браконьеров – рыбаков в Харьковской области задержаны именно ДОП университета.

С 1988 г Дружина работает без официально назначенного куратора. Собственно, куратором на протяжение многих лет для Дружины был Сережа Таглин, – инициатор, вдохновитель и основной “двигатель” большинства Дружинных дел.

В конце июля 1988 г при обкоме комсомола создается молодежный хозрасчетный экологический центр “Озон”, который основной своей задачей ставил решение экологических проблем, но средства на это должен был зарабатывать сам, для этого и вел коммерческую деятельность. Природоохранная часть центра состояла из выпускников ДОП ХГУ, а центр активно сотрудничал с Дружинами Харькова. Именно на базе “Озона” был создан фонд защиты Берестовой. Природоохранным отделом центра в течение полутора лет выпускалась страничка – приложение “Озон” в областной комсомольской газете “Ленінська Зміна”.

Бурно развивалось в те годы дачное строительство. Землю отводили без всякой экологической экспертизы – в 1987-89 г.г. были розданы почти все неудобья в окрестностях Харькова, в том числе и те, где планировалось создать ботанические заказники. Группа “Флора” нашла в балке пион-воронец, а рядом уже построены дачи… ДОП объявила борьбу землеотводам – под строительство дач и гаражей в зеленой зоне. И тут грянул гром среди ясного неба – под дачи отдают буферную зону проектируемого Гомольшанского природного национального парка, окрестности биологической станции университета… На тот момент в Дружину пришло очередное новое поколение, сформировавшееся в духе перестроечного времени, иногда в решении сложных вопросов скатывавшееся в “зеленый” экстремизм. Несмотря на громкий скандал, отраженный, в том числе, и в прессе, удалось отстоять лишь небольшую часть суходольных лугов. Дачи, к сожалению, были построены.

21 августа 1988 года в Русском Орчике во время рейда был ранен Александр Заливадный. Надо ли говорить, что поиск виновных затянулся?
Пренебрежение буквой Закона со стороны власть предержащих, в чьем непосредственном ведении находится исполнение Закона – ведет к развитию опасных тенденций: население перестает Закон уважать и соблюдать, а у определенной части прогрессивной молодежи развиваются экстремистские настроения. Решить все и немедленно – самым доступным способом. Отсюда – и «зеленый» экстремизм. Чего стоит одна идея проведения операции “Бумеранг” – вернуть мусор с несанкционированных свалок хозяевам…

Впрочем, такие анархические настроения не помешали в октябре 1988 г показать классную работу по борьбе с браконьерством на Междружинной школе на биостанции ДонГУ в Яцком. Байдарочные рейды вместе с Дружинами Киевского университета, Харьковского пединститута, студентами из Ровно “прошерстили” Краснооскольское водохранилище… Были проведены также рейды по борьбе с загрязнением, по охотничьему браконьерству. Изъято 1300 м сетей.
В 1989-1990 г.г. удалось реализовать идею профилактики привоза первоцветов: дали статьи в районные газеты тех мест, откуда цветы везут; по адресам нарушителей прошлых лет были разосланы… поздравительные открытки с пожеланием встретить праздники дома и не омрачать их ни себе, ни природе. Отмечено заметное снижение привоза в Харьков – результат оперативной работы (впрочем, никто не обольщался – это не значило, что в другие места тоже везут меньше). К этим годам относятся первые попытки анализа явления, его динамики, и поиски новых путей борьбы в новых условиях,- статья на эту тему была опубликована в журнале “Ойкумена”. В кампании “Первоцвет” традиционно объединились усилия всех Дружин и инициативных групп города. В 1990 г при помощи ЭЦ “Озон” к этому времени была выпущена листовка. В ходе операции “Карусель” силами Дружин ХГУ, ХГПИ, ХСХИ, Гидрометтехникума изъято сотни тысяч цветов подснежника складчатого, морозника; цикламена – гораздо меньше (в Крыму почти не осталось, а Кавказу в те годы было не до цикламенов).

В марте 1989 и 1990 гг проводились совместные рейды с Дружиной Донецкого университета по Грузскому Еланчику; в апреле – междружинный рейд памяти Е.Инякина – по Печенежскому водохранилищу. Значительно облегчила работу Дружине машина, принадлежащая обкому ЛКСМУ, но закрепленная за ДОП ХГУ.
При общем снижении интенсивности оперативных рейдов Дружина не снижала своей активности – сохранение заказника “Моховатое болото” (высыхающего от расположенного по соседству песчаного карьера); протест против строительства новой линии кирпичного завода, который должен делать кирпич… из золоотвалов ГРЭС, выбрасывая в воздух до 4 тонн соединений серы ежегодно, да и сырье обладало известной радиоактивностью; дело о нагонке собак в зеленой зоне и судебное разбирательство по этому поводу,- вот далеко не полный перечень забот Дружины конца 90-х.

В октябре 1989 года Харьков принимал одну из последних крупных Междружинных конференций, обсуждавшей теорию и идеологию Движения. На ней присутствовало много молодых Дружин и инициативных групп. В очередной раз обсуждалась и “шлифовалась” программа “Трибуна”,- одна из самых молодых междружинных программ.

К 1991 году усилиями ДОП ХГУ и ЭЦ “Озон” в Полтавской области на территории, смежной с Русским Орчиком, также создан заказник. Русский Орчик находится под неусыпным наблюдением Дружины и “Озона” – в районной газете регулярно публикуются статьи, дружинники участвуют в сессиях райсовета, не дают спокойной жизни ни местному начальнику инспекции охраны природы, ни заместителю председателя райсовета. В результате из заказника убрана свалка навоза, регулярно проводятся рейды по борьбе с браконьерством, “выпроваживаются” незадачливые туристы, не удосужившиеся прочитать аншлаг на входе… В 1992/93 г.г. здесь проводятся биотехнические работы – на уникальной смешанной колонии цапель устанавливаются искусственные гнездовья.

Украинское общество охотников и рыболовов стремится разрешить охоту в “святая святых” – зеленой зоне, мотивируя тем, что пора отстрелять там “лишнюю” утку, скопившуюся там в результате якобы хорошей охраны УООРом же… В зеленой зоне с 1986 года Дружиной все чаще задерживаются охотники с расчехленным оружием и отстрелочными карточками без номеров. В одном из рейдов на окраине Харькова, в Рогани в весной 1988 года (запрещенное для охоты время) произошел беспрецедентный случай – на группу внештатного охотинспектора Дмитрия Литвиненко группой охотников наведено оружие…

Долгие и упорные сражения с несанкционированными свалками в черте города породили идею создания специальной выставки “Мусор-92” с демонстрацией экспонатов со свалок, раскрывающих источники пополнения этих свалок. Осенью 1992 года город устраивал экологическую выставку, участвовать в которой приглашались все организации, имеющие отношение к решению экологических проблем. ДОП ХГУ представила свой стенд “Мусор- миллионам!”, единственный (!) посвященный проблеме свалок (одной из самых больных проблем). Стенд получился непраздничный, что и говорить… Перед посещением выставки высокими гостями из обладминистрации его, конечно, сняли.

Обсуждать причины перерыва в работе ДОП Харьковского университета – удел психологов и социологов. Хотя, с другой стороны – судить о работе Дружины имеет право тот, кто прошел ее школу. И если говорить о главной задаче ДОП – воспитывать и формировать экологически подготовленные кадры, то она с ней справилась успешно. Жаль только, что официальной природоохранной системой эти кадры остались не востребованными: в Управлении охраны окружающей среды по Харьковской области работает всего один выпускник Дружины, да и тот в районной инспекции. Зато многие из них организовали общественные экологические организации, занимаются экологическим образованием и воспитанием; наукой и издательской деятельностью, – словом, богатый ДОПовский опыт не пропадает даром.

ДОП ХГУ пытается возродиться. К сожалению, этому процессу нельзя помочь извне, – такие попытки были и оказались неудачными. Вряд ли ДОП может сейчас существовать в тех формах, которые были 20-30 лет назад, – слишком изменилась жизнь. В новых условиях Дружина, конечно, будет искать и новые формы работы, сохраняя при этом свои принципы – бескорыстие, самоуправление и добровольность неизменными.

українською

Тетяна Атемасова

(переклад Ганни Заворотної)

Історія Дружини охорони природи Харківського університету за період 1969-1993 р.р.

ДОП ХДУ була створена за ініціативою студента біофаку (Віктор Животченко, який побував в Москві на одній з зустрічей Дружин) на початку 1969 р. На той час близько 10 років подібна Дружина діяла у МДУ і основні принципи формування ДОП були прийняті за її зразком. Від факультету куратором Дружини виділена Майя Абрамівна Єсилевська, кандидат біологічних наук, асистент кафедри зоології хребетних. Плани маленькі – створення лекторської групи, чергування у ботанічному саду університета у передноворічні дні, 2-3 рейди сумісно з держрибінспекцією. У переліку Дружини – 30 студентів, а сама Дружина існує як сектор Студентського Наукового Товариства. До практичної роботи дружинники стали з березня. Перший вихід – на пташиний ринок. Масштаби ловлі диких птахів у ті роки були величезні – щогли і чижі, снігурі і чечетки, утримання котрих потребує досвіду і знань, коштували на ринку дешевше і розкуповувалися швидше ніж кенарки і папужки, які коштували дорожче, але є більш невибагливими у домашніх умовах. Заборона на торгівлю диким птахом існувала, але дотримуватися неї ніхто не збирався. Знадобилась уперта розьяснювальна і оперативна робота Дружини у цьому напрямку протягом більш ніж десятиріччя, щоб звести до мінімуму кількість диких птахів, яких продають на ринку.

Перший виїзд до одного з найближчих мисливських господарств відбувся тоді ж. Очолювала його куратор ДОП М.А. Єсилевська. На цей перший рейд молоді дружинники… втекли вночі, залишивши куратора Дружини мирно спати на базі мисливського гомподарства. Вилучені бредні, вентеря, сіті браконьєрів з моторним човном дружинники затримали, що називається, голими руками. До честі Майї Абрамівни Єсилевської треба сказати, що багато років вона з розумінням ставилася до дружинників і досі з посмішкою згадує той перший рейд…

У ті самі роки почала працювати лекторська група, сформована Дружиною. З січня до вересня прочитано 12 лекцій у підшефних школах (тексти написані М.А. Єсилевською і О.С. Лисицьким – талановитим і ерудованим лектором).

Один з етапів підготовки спеціалістів на біофаці – літня практика на біологічній станції. Тут для Дружини відкривалося велике поле роботи: територія досяжна для великої кількості туристів; пансіонати, піонертабори, “самопальні” бази відпочинку на 5-6 вагончиків без будь-якого благоустрою. Дружина взяла на себе не тільки розьяснювальні бесіди з туристами, але і роботи з благоустрою самої біостанції – аншлаги, плакати тощо.

Ялинкова кампанія Дружини почалася традиційно з оперативних рейдів – на вокзалах, ринках, платформах електричок, у приміських лісах. Перші 35 протоколів і 50 вилучених сосен стали підсумком цієї акції. Та стало зовсім зрозуміло, що одними оперативними заходами проблему не вирішити. Необхідно не тільки перекрити доступ браконьєрських сосен до міста, але і з’ясувати цифри офіційних і браконьєрських “постачань”. До грудня 1970 р. вже були відомі цифри – 110 тис. сосен постачаються до Харкова офіційним шляхом. Дані про браконьєрські зруби у межах міста за минулий рік – 150 шт. Формується штаб оперативної групи, організуються рейдові бригади у приміських потягах, визначені основні напрямки приміських маршрутів. Щоправда, з 6 актів (замість протоколів складались акти про лісопорушення), складених 1970 р., збиток вдалося нарахувати з трьох.

Перші два роки роботи дозволили зробити деякі висновки щодо внутрішньодружинної організації. Основну увагу слід приділяти теоретичній підготовці дружинників – це допоможе уникнути зривів у практичній роботі. Структура Дружини тих років дещо відрізнялася від прийнятої пізніше у більшості Дружин: загони, що складалися кожен зі студентів одного курсу. Командир (у перші роки – голова Дружини), керівники загонів, кореспонденти Дружини (організація групи фотографів на виїздах, освітлення роботи ДОП у пресі). У ті самі роки сформувався один з основних принципів – Дружини не мають бути “придатками” для комсомольських організацій, всі завдання виходять зі штабу ДОП.

Серед дружинників тих часів – зараз відомі у середовищі вчених-зоологів кандидат біологічних наук, співробітник Інституту зоології АН Казахстану Анатолій Гісцов; співробітник лабораторії ВНІІ “Природа” (Москва) Віктор Животченко; спвіробітник Астраханського заповідника Микола Реуцький; кандидат біологічних наук, співробітник біолого-ґрунтознавчого Інституту АН Кіргізії Анатолій Остащенко; співробітник Музею Природи Харківського національного університету Володимир Криволапов; кандидат біологічних наук, колишній співробітник Лазовського заповіднику, зараз – громадянин Німеччини, – Сергій Вінтер.

До 1971 р. відноситься початок активної співпраці ДОП ХДУ з Держрибінспекцією. Членам Дружини видані мандати для самостійної роботи на водоймах. На Лозовеньковському водосховищі дружинники витягли забуту сіть з тухлою рибою. Зібрали рибаків і провели бесіду з “наочною агітацією”. На озері Лиман Змієвського району групу дружинників вів до рейду випускник факультету, колишній дружинник і перший командир ДОП – інспектор рибохорони Петро Власенко.

Подальша еволюція Дружини йде у напрямку пошуку нових форм роботи: опис пам’яток природи (сумісно з кафедрою зоології хребетних), боротьба з ерозією на біостанції, облік мурашників. На біостанції університету Дружиною проведене висадження більше 8 тис. саджанців на схилах, що зазнавали ерозії. Відпрацьовуються різноманітні форми лекторської роботи – для різної аудиторії. У період навчальної практики Дружина взяла шефство над піонертаборами і турбазами в околицях – піонерам і рекреантам читалися лекції про правила поведінки на природі, про охорону лісів, тварин, рослин.
Ялинкова кампанії готувалася з урахуванням минулих помилок – з залученням всіх зацікавлених інстанцій. Плануються чергування на вокзалах і виїзди до лісгоспів. Студентки з’їздили до шкіл одного з районів, звідки затримувалося багато малолітніх порушників з ялинами, і провели там відповідну роботу. В цілому результат кампанії вражає – більше 70 вилучених сосен, 27 протоколів. Організована охорона ботанічного саду ХДУ у “найспекотніші” дні – з 25 до 31 грудня.

Стає доброю традицією під час педпрактики V курсу читати лекції з охорони природи. До того ж часу відноситься одна з перших статей про роботу Дружини – у газеті “Соціалістична Харківщина”, присвячена ялинковій проблемі. Щоправда, побачила вона світ у сильно урізаному і перекрученому вигляді. Це теж стало певного роду традицією – вже занадто гостро ставилися Дружиною питання…
У травні 1972 р. прийнято перший Статут Дружини. Працює сильна лекторська група – 7 людей. Відділення, що готує громадських лекторів з охорони природи на Факультеті Суспільних професій (ФСП), стало великою допомогою у теоретичній підготовці дружинників.

У квітні 1973 р. 2 члени Дружини беруть участь у Всесоюзній конференції студентських Дружин у Ленінграді. Рекомендації для напрямку на роботу до системи Держзаповідників отримали В. Животченко і О. Мисленков, які 5 років працювали у Дружині (О.І. Мисленков працює у Сіхоте-Алинському заповіднику і донині).

В 1974 р. почалась активна співпраця ДОП ХДУ з обласним телебаченням – 6 виступів. Цей вид пропаганди з тих пір займав у роботі Дружини не останнє місце. Обласне телерадіомовлення охоче брало сюжети, присвячені ялинковій проблемі, охороні першоцвітів, рідкісним видам тварин. З виїздом телевізійників на місця, щоправда, у ті роки справа не клеїлася. В основному йшли виступи “у кадрі”, у програмі новин.

До 1975 р. сформувалася своєрідна “зона дій” Дружинних оперативних рейдів з боротьби з рибним браконьєрством – озеро Лиман, Лозовеньковське, Трав’янське, Печенізьке водосховище. Щорічно – 5-10 рейдів у “найспекотніший” час – у період нересту. Примітки у журналі рейдів лаконічні – “майже мордобій” (мордобою не ставалося з причини виключної стриманості дружинників); “міліція опинилася на висоті”; “сіть “уплила””. Ведуться рейди і у період практики на біостанції – у вихідні дні; конфісковано і знищено 14 бреднів. Ефект цих рейдів не стільки у протоколах і штрафах, скільки у формуванні чіткої свідомості покарання такого роду дій. Дружина робить спробу дослідження пресу риболовів на Печенізькому водосховищі. Результати опубліковані в 1977 р.

Вперше в історії Дружини організується пропаганда “ялинкових букетів” (20 лекцій, передача на обласному телебаченні, тексти у радіомережі харківських універмагів, виставка в університеті). Протягом десятка років цей напрямок стане одним з головних у Дружині. А ще пізніше виставки-конкурси ялинкових композицій стануть доброю традицією для кожної міської школи у передноворічні дні.
Не припинялась і дослідницька робота Дружини з ялинкової проблеми – в 1975 р. було проведено чергове анкетування, цього разу – з метою виявлення потреби у соснах і ступеня інформованості про “ялинкові букети”. Роком пізніше для дослідження постачання міста ялинами проводили опитування і анкетування в організаціях. Об’єктом операції “Ялина” в 1976 р. став лісопарк – великий лісовий масив на півночі м. Харкова. У ході рейдів вилучена і передана до лісгоспу 21 сосна.

В 1977-1978 р.р. до традиційних у роботі Дружини напрямків додалася робота нового сектору – наукового. Штучні гніздування – дуплянки, шпаківні, філінятники (кількістю більше 150) розвішувалися на території проектуємого Гомільшанського природного парку. Велося також кільцування птахів і кажанів. На оз. Лиман знайдені колонії рудої чаплі і озерної чайки, проведений облік байбаків у степовій частині області.

У серпні-вересні 1978 р. ДОП ХДУ включилася до роботи Міждружинного загону “Заповідник”. Групу харків’ян прийняв Баргузинський заповідник.

До 1979 р. у Дружині працював цілком дієздатний колектив студентів І-ІІІ курсів кількістю 36 – інспекторів і кандидатів в інспектори. Як завжди, багато уваги приділялося навчанню нового набору: вивчалися природоохоронне, карне, адміністративне законодавство, правила оформлення протоколів і інших офіційних паперів.

У липні 1979 р. республіканська газета “Комсомольський прапор” опублікувала матеріал проф. І. Голубінського “Чи потрібен гербарій?” – про недоцільність збору гербаріїв кожним студентом-біологом під час літньої практики. Дружинники ХДУ з’ясували: кожним зі 150 студентів збирається не менше 80 гербарних аркушів. Поруч розташована біологічна станція Педінституту, – там збирають по 70 гербарних аркушів. Проведене неформальне опитування показало, що у половини студентів гербарії не зберігаються. Дружиною запропоновано складати навчальний гербарій, не більше 5 аркушів – для навичок гербарізації. Починаючи з 1990-1991 р.р. на біостанції Харківського університету від такого масового збору відмовилися зовсім.

У серпні-вересні 1979 р. Печоро-Іличський і Баргузинський заповідники прийняли групу ДОП ХДУ. У Печоро-Іличському складено близько 200 протоколів на порушників заповідного режиму, проведено півтора десятка лекцій, екскурсій і бесід для туристів і місцевих мешканців, 8 статей і заміток у пресі, виступи на телебаченні. У Баргузинському своя специфіка – порушників мало, зате багато господарських робіт, не менш важливих, – заготівля сіна і дров, ремонт зимівель і боротьба з лісовими пожежами. Тут загін Дружини побував в 1980 і 1982 р.р.

В ялинковій кампанії 1979 р. (рейди, виставки, лекції) прийняло участь 54 студенти! Мабуть, жодна з дружинних акцій не збирала такої великої кількості охочих. А це і є один з основних результатів роботи Дружини – долучити до вирішення природоохоронних проблем якомога більше людей, сформувати в них те, що називається екологічним мисленням.

В 1980 р. у Дружині постійно працювала рекордна кількість студентів – 46 людей – з посвідченнями інспекторів і правами громадських лекторів. У травні 1980 р. на базі ДОП ХДУ була організована перша навчально-організаційна зустріч харківських Дружин з запрошенням громадських і державних природоохоронних організацій, а також Дружин Донецьку, Дніпропетровську, Казані.

На нараді з доповіддю про основні форми роботи Дружини виступив командир ДОП ХДУ Олексій Ільїнський: в 1979/1980 навчальному році у ході операцій “Нерест”, “Першоцвіт”, “Ялина” було затримано 169 порушників, проведено 69 рейдів, складено 79 протоколів. Активно працював сектор “Фауна”; велась агітаційно-пропогандистьска робота. Саме пропаганда і агітація визнаються одним з найдієвіших, а, отже, головних напрямів роботи Дружин. Хоча у ДОП ХДУ цей напрям тоді тільки розгортався – Дружина випробовувала свої сили в університетській багатотиражці (7 матеріалів за рік), зрідка даючи статті до обласного і республіканського (“Комсомолський прапор”) друку.

І все ж, визнаючи величезне значення пропаганди і агітації, Дружина намагається будь-яку природоохоронну проблему вирішувати комплексно – від оперативних заходів до “проштовхування” через чиновників рішень і постанов, що йдуть на благо природі. Яскравий тому приклад – ялинкова кампанія, котру Дружина вела з дня свого заснування у різноманітних напрямках, залучаючи засоби масової інформації і управління торгівлі, міліції і Управління лісового господарства, школи і громадські організації. Численні оперативні рейди і низький їх прямий ефект протягом багатьох років (в 1980 р. на 56 затриманих – 9 протоколів) спрямували на роздуми про причинах явища і підштовхунли до пошуку нових форм.

У лютому 1981 р. відзначилася група “Фауна” – на території Гомільшанського лісництва при обліках виявлено 11 гнізд великих хижих птахів. Працювала група і у двох великих степових заказниках республіканського значення – Бурлуцькому і Катерининському. Стежити за дотриманням там природоохоронного законодавства ніхто не збирався, а місцеве населення дивилося на основний об’єкт охорони як на цінну здобич. Не відставала і місцева міліція… У Катерининському заказнику Дружиною були встановлені аншлаги, проведено облік байбака. Не дивлячися на важкодоступність цього району, Дружина займалася тут обліком рідкісного виду регулярно. Та кожен виїзд до заказнику був, фактично, оперативним рейдом…

Розробляючи цю тематику, дружинники зіштовхнулися з теоретичною проблемою, навколо котрої точилися суперечки у навколо-природоохоронному середовищі: випас у степу і його вплив на біогеоценоз. Степові ценози сторіччями відчували на собі вплив випасання табунів диких ратичних; вони екологічно адаптовані до нього. Чи варто зовсім забороняти випасання великої рогатої худоби на степових ділянках і, якщо обмежувати його, то як? Як практично обмежити випасання, якщо контролю немає? Університетська фундаментальна освіта на той час не допомогла відповісти на це питання.
В 1981 р. був суттєво доповнений і перероблений Статут Дружини; активно працюючи, дружинники зіштовхунлися з потребою створення власної матеріальної бази – придбання транспорту, оргтехніки, спорядження. Дружину серйозно підтримували у ті роки Товариство охорони природи і Інспекція охорони природи у Харківській області. Кервіник Інспекції Олександр Петрович Басько відносився до дружинників з батьківською любовью, не лише допомагаючи у роботі, але вирішуючи інколи різні життєві негаразди. Інспекція легалізує оперативну роботу Дружини – відповідними мандатами ДОП доручають проводити заходи з перевірки дотримання природоохоронного законодавтсва. Юридично це сильний момент – при гострих ситуаціях з долученням органів міліції він дає додаткову юридичну підставу діям дружинників.

Влітку 1981 р. у заплаві р. Сів. Донець були затримані троє спвіробітників районного відділу внутрішніх справ з бреднем. Браконьєри чинили фізичний спротив дружинникам, зламали одному з них руку. Була заведена карна справа. Для Дружини це було, фактично, перше серйозне випробування не просто у боротьбі з браконьєрством – з круговою порукою у чиновничих угрупуваннях районного масштабу. Всі кола адміністративного пекла довелося пройти командиру Дружини Миколі Сорокину і учасникам рейду. Райвідділ ВС спочатку запропонував “справу зам’яти”, потім звинуватив дружинників у пияцтві; потім – у перевишенні повноважень; потім карну справу “загубили”, а потім представили так, що “зам’яти” просило вже університетське керівництво… Публікація в обласній газеті “Червоний прапор” зрушила справу з мертвої точки. І знову дружинники почали писати пояснювальні записки. Знову постраждалий написав заяву, тому що минула була… втрачена. Лише на початку 1983 р. районний суд таки розглянув справу. Троє браконьєрів отримали умовні покарання. Втім, вже одне те, що справу про браконьєрство було доведено до логічного кінця – суду, теж було прецедентом у ті роки.

Гучна карна справа мала своє “відлуння” на факультеті – замість того, щоб підтримати студентів, які проявили принциповість і активну громадську позицію у складній ситуації, партійні керівники поставили питання про необхідність керувати Дружиною, щоб не повторювалися подібні інциденти.

Невідьємною частиною оперативної роботи була робота на ринках. На пташиному ринку окрім співочих диких птахів вилучалися з продажу вентеря, бредні і інші знаряддя, торгівля котрими була незаконною. На колгоспних ринках припинялася торгівля лікарськими травами, масштаби котрої (масштаби знищення природних популяцій) були величезними. Крім того, більшість трав були зібрані не у термін або засушені неправильно, а інколи і видавалися за інші – що також мало безсумнівну шкоду. Багато тут було і браконьєрської риби. А вже що відбувалося весною, коли з пвідня починали везти першоцвіти… А пізніше виходили “свої”, місцеві браконьєри. З вуст у вуста передавалася у Дружині історія, як 1982 р. був затриманий мешканець одного з районів Харківщини з двома чемоданами сон-трави. Студенти – зоологи і ботаніки, які регулярно бували у “полі” ніколи не бачили такої кількості сну, зібраного разом…

З операцією “Першоцвіт” була пов’язана і проблема морального характеру – вилучені квіти кудись треба було дівати. Дружинники педагогічного інституту роздавали квіти у громадському транспорті, пояснюючи між зупинками, що за рослини і звідки. ДОП ХДУ після міркувань і суперечок вирішила здавати квіти до лікарських установ – під розписку.

До кінця 1981 р. на підставі аналізу досвіду, накопиченого у роботі з ялинкової проблеми, дружинниками запропоновано клеймити сосни державного постачання спеціальними клеймами. Клейма на соснах, зрубаних на замовленея, дозволяють відрізнити ці дерева від браконьєрських, і у міліції з’явиться законний привід затримати порушників. До операції “Ялина” підключилися співробітники міліції, що надавало їй дійсно масового характеру. Пропонувався також продаж поруч з соснами комплектів соснових гілок – для тих, хто бажає прикрашати житло не цілим деревом, а “новорічним букетом”. На себе Дружина брала організацію виставок і виступів у ЗМІ, а також заготівлю лапнику, на котрий дружинники також розробили необхідну документацію.

Представники ДОП ХДУ були запрошені на передноворічну нараду до Управління лісового господарства і лісозаготівлі, де і виступили з пропозиціями. Відповідь керівника Управління Косиченка була категорійною: “…Охорона лісу у нас в області на належному рівні. Масового браконьєрства немає. Якщо і вирубується щось незаконно, то це не більше 1-1,5 тис. сосен…”. Краще б йому цієї фрази не казати… Заготівлю і продаж комплектів соснового лапнику, втім, затвердили – у порядку експерименту, бо дефіцит новорічних ялинок був явним. Щоб “розкачати” лісників і показати безсумнівну вигоду цього заходу, ДОП ХДУ організувала заготівлю комплектів власними силами. Комплекти “Соснова лапка” кількістю у 938 були продані протягом 2-3 днів.

У кінці грудня 1981 р. була організована перша виставка ялинкових новорічних композицій поза стінами університету (універмаг “Дитячий світ”). У приміський зоні Харкова затримано 12 браконьєрів; вилучено 7 сосен. На постах ДАІ Дружиною перевірена 21 машина з соснами.

На початку 1982 р. проведено масове післяноворічне анкетування з ялинкової проблематики. З’ясовано дефіцит – 100 тис. сосен “поставлені” до міста браконьєрами… Результати анкетування і висновки ставляться до відома всіх зацікавлених організацій, у тому числі постійно діючої депутатскьої комісії з охорони природи Обласної Ради. Ще раз повторюються пропозиції Дружини – виготовлення спеціального клейма і клейміння всіх сосен, що потрапляють до міста законним шляхом; приняття постанови – вважати сосни без клейма браконьєрськими зі всіма наслідками, що звідси витікають, і залучення міліції до боротьби з браконьєрством у передноворічні дні; проведення рішення про торгівлю ялинковими комплектами “Соснова лапка” і ін. Відповіді авторитетної організації в архіві Дружини не збереглось…

Зате зберіглися фотографії, зроблені у лісі після Нового року: вони дають можливість відчути масштаби явища (заради верхівки спилюється величезна 60-70-річна красуня-сосна; масив молоденьких сосен, що 2-3 роки уродують браконьєрською пилою, стає чахлим лісом з поневіченими стовбурами).

Восени і взимку 1981-1983 р.р. у ході рейдів на Пташиний ринок масово вилучалися свіжоспіймані дикі птахи – з випуском їх на волю тут же, після складання протоколу. Порушників – сотні. Таких масштабів торгівлі дикими птахами більше не було ніколи, хоча 1-2 щогла або чижа у продажу бувають на “пташці” до сьогодні.

Роботою Дружин на біостанції у ті роки керував спеціально обраний штаб і робота у ці роки була найбільш інтенсивною – 120 знарядь браконьєрства було витягнено з ріки; а в одному з рейдів разом з сітями і рибою в “улові” дружинників опинилась і автомашина “Москвич-408”. За результатами того літнього сезону було збуджено 3 карних справи (за розміром збитку). Оскільки біостанція знаходилася на територія району, її почали перевіряти різноманітні комісії, – пожежні, санитарні тощо. На відношенні факультету до Дружини це вплинуло не кращим чином.

До кінця 1982 р. Дружиною був початий експеримент з вирощування лікарських рослин на плантаціях. Задонецьке лісництво (в околицях біостанції ХДУ) виділило 2 ділянки по 0,3 га і перший посів відбувся 12 листопада. Мета експерименту – довести економічну доцільність плантаційного вирощування лікарських рослин і вирішити проблему дефіциту лікарських трав. Сіяли валеріану, тисячелисник, цмин піщаний, звіробій, душицю. Через рік тільки валеріана дала у перерахуванні на 1 га 3700 кг. цінної лікарської сировини. Кропітка і непомітна, ця робота велася протягом 12 років і вимагала зусиль цілої групи. Насіння і агротехніка вирощування розсилалися всім бажаючим.

В 1982 р. також почалася робота з мисливського браконьєрства – були складені перші три протоколи. Рейди ці вимагали певного досвіду оперативної роботи і суворої дисциплини, – це Дружина вже мала.
Активна робота ДОП дала рясний матеріал для статей – 25 статей у республіканському, обласному, міському друці і університетській багатотиражці. В останній Дружина формувала цілі сторінки. Крім того, було випущено 5 фотомонтажів і 6 стінгазет про роботу Дружини.

Газета “Ми, які пережили друзів” про загиблих інспекторів провисіла рівно годину. Була знята партбюро без попередження і важко повернута… Та сама доля постигла газету “Це наша кров!”, також присвячену людям, які захищали природу. Багато ДОПівських матеріалів, що вивішувалися на факультеті, мали приблизно таку саму долю: 1984 р. Дружина організувала збір підписів під відгуком на статтю В. Пєскова у “Комсомольській правді” “Вистріли біля ставу”. Основна думка листа – до яких пір люди, які захищають природу, будуть у стані пасинків Закону, а ті, хто піднімають на них руку, будуть знаходити надійний захист у того самого Закону? Під листом було зібрано більше 1000 підписів. Наступного дня вони щезли зі стенду і знайшлися через декілька місяців…

По-різному складалися відносини Дружини з різноманітними адміністративними органами – у стінах університету і поза ним. Управління лісового господарства і лісозаготівель, наприклад, на той час змирилося з наявністю Дружини (від громадських інспекторів надходили протоколи, за котрі можна було відзначитися, ДОП активно поставляла матеріал, що проходив у графі звіту “Робота з громадою”). Однак ініціативам студентів керівництво все ще чинило активний спротив. У той рік до ялинкової кампанії Дружина заготовила близько 1000 комплектів “соснової лапки” для реалізації через торгівельну мережу, фактично, виконавши роботу лісників, котрим на ці комплекти був спущений план.

Окрім виставки ялинкових композицій у великому дитячому універмазі у центрі міста, де Дружину вже знали і з задоволенням приймали, був організований конкурс на краще оформлення кімнат у двох ґуртожитках університету – біологічного і економічного факультетів. Матеріал для конкурсу – дві машини соснового лапника, – заготовили дружинники.

На початку 1983 р., пам’ятаючи слова керівника Управління лісового господарства про “пвітори-дві тисячі браконьєрських сосен”, що поставляють до міста, Дружина взялася за підрахунок браконьєрських порубок. До середини 1983 р. був готовий акт обстеження приміських лісових масивів. На 19 га в одному з масивів нараховано 915 браконьєрських пнів. В цілому ж на площі 64 га виявлено 1621 браконьєрських порубок. І це лише у приміській зоні! Разом з матеріалами анкетування, все це дало серйозні аргументи у суперечці з Управлінням лісового господарства. Першого квітня у міській газеті “Вечірній Харків” з’явилася стаття “Лісова пісня-83”. У ній цитувався один з листів-відповідей на критику Управління, де дружинники звинувачуються у некомпетентності і вузькості знань “про структуру системи лісового господарства”. І, нарешті, у грудні 1983 р. у журналі “ПЕРЕЦЬ” опублікована критична стаття, присвячена ялинковій проблематиці і тому, як її “вирішують” в Управлінні лісового господарства Харківської області. Після цього “залпу” Управлінням було прийнято рішення про обов’язкове клейміння новорічних ялинок, що поступають до продажу і про заборону торгівлі і провозу ялинок без спеціального клейма. Це значно спрощувало процедуру їх впізнання і вилучення. Офіційно були визнані і комплекти “Соснова лапка” – на них була затверджена ціна.

14 квітня 1982 р. загинув випускник Кіровського С/Г Інституту, старший мисливствознавець Борзнянського спецмисливськгосподарства Чернігівської обл. Євген Інякін. Загинув при обставинах, що не виключали вбивства, хоча районне керівництво зі всіх сил висвітлювало це як “нещасний випадок”, звинувачуючи у всьому Інякіна. Молодий мисливствознавець за півроку роботи у Борзні склав 80 протоколів (за минулий рік у мисливськгосподарстві їх було складено всього 3).

Дружина охорони природи ХДУ організувала збір підписів під листом до Генерального прокурора СРСР і до прокуратури України з проханням про перегляд справи. З 1984 р. щорічно 14 квітня всією Україною проводилися рейди і інші акції пам’яті Євгена Інякіна. ДОП ХДУ – координатор рейдів, приймає хлопців з молодих Дружин на навчання під час рейдів пам’яті Є. Інякіна. За чотири роки затримано більше 150 браконьєрів, вилучено більше 160 знарядь браконьєрства, близько 1200 букетів першоцвітів. В 1987 р. організовано рейд у самій Борзні – Дружини Харківського університету і педінституту, Київського університету, Чернігівського і Нижінського педінститутів затримали 11 браконьєрів, склали 11 протоколів. В 1988 р. до республіканської прокуратури відіслано чергового листа про перегляд справи.

Приблизно на початку 90-х років у структурі Дружини були сформовані окремі напрямки боротьби: боротьба з браконьєрством (“Риба”, “Мисливство”, “Ринки”), агітація і пропаганда (“Друк” – районний і центральний, “Телебачення”, “Радіо”, “Стінний друк” тощо), наукова робота (“Флора”, “Фауна”, “Лікарські рослини”, “Заказники”), організаційна робота (фотодрук, машинописні роботи тощо) – далеко не повний перелік напрямків. Кожен дружинник (який відповідає за свою зайнятість у Дружині сам) міг обрати стільки напрямів, скільки вважав можливим у своїх силах, і залучати до роботи інших. На звітно-виборчому зібранні 1982/1983 р.р. звітували про роботу 20 відповідальних за напрямами. До того часу у Дружині була сформована власна бібліотека, слайдотека, фотоархів, – все це активно використовувалося у лекціях не лише дружинниками, але і студентами факультету (під час педпрактики). За 1982-1983 р.р. у роботі Дружини приймали участь 126 чол. (з них членів ДОП – громадських інспекторів – 17).

До 1983 р. відноситься і початок роботи з рідкісних видів птахів, зокрема, з сірого журавля, у Червонокутському і Володимирському лісництвах, на північному заході Харківської області.
З 26 квітня до 6 травня 1983 р. проходив перший тривалий байдарочний рейд Сіверським Донцем – 100 км. рікою вниз. Серед 430 вилучених за той рік знарядь браконьєрства 113 припадало на цей рейд. Затримано 46 порушників, складено 11 протоколів. За результатами цього рейду в обласній газеті опублікована стаття “Пирати павучої флотилії”.

В 1984 р. замість загону “Заповідник” був організований природоохоронний загін “Борг”, що працював у Харківській області. Робота ДОП протягом навчального року була запорукою успіху цього загону. Весною 1984 р. було організовано анкетування з приводу сірого журавля – охоплені лісники, мисливські колективи, анкета звучала на радіо та телебаченні. Було отримано два десятки листів. Це дало матеріал для польових робіт весною, влітку і восени, і поклало початок чотирьохрічним дослідженням. Напрямок “Флора” активно займався організацією заказників, співпрацюючи при цьому з кафедрою ботаніки, виїзджаючи на місця з початком весни. Експедиції “Флори” і “Фауни” дозволили завершити збір інформації про розповсюдження рідкісних видів. Інспекція охорони природи отримала матеріали для створення заказників і пам’яток природи.

Організація загону дозволила почати роботу у напрямку “Боротьба з забрудненнями”. Спеціальні рейди Сіверським Донцем, виявлення джерел забруднення (таборів великої рогатої худоби, звалищ відходів, миття машин біля ріки) і складання протоколів поклали початок реальній охороні водоохоронної зони.

Плантації лікарських рослин дали врожай – насіння звіробою, подоріжнику, цмину, тисячоліснику. Рекомендації і агротехніки вирощування валеріани розіслані на 12 адрес – для пришкільних ділянок. Плантація валеріани, закладена у Червоношахтарській школі Ізюмського району, де директором – колишній командир Дружини Іван Мілько, в 1985 р. дала школі 800 “доперебудовних” карбованців.
У червні 1984 р. Дружина сумісно з рибінспекцією побувала на Червонооскольському водосховищі. Браконьєри тут більше з Донецької обл. Тихоходні байдарки давали можливість підпливати ближче до браконьєрів, а група, яка йшла берегом, не давала можливості втекти, викинувши сіті і “павуки” у воду. За 4 дня було складено 48 протоколів. Результати оперативної роботи природоохоронного загону вражали: 43 рейди було проведено за місяць; затриманий 131 порушник і складено 67 протоколів.

Загін також працював у загальнозоологічному заказнику “Руський Орчик”, що знаходився на межі Харківської, Полтавської і Дніпропетровської обл. Встановлені аншлаги, інформаційні щити, солонці і годівниці для ратичних, загашено дві пожежі у лісі… Місцеві браконьєри, які гадки не мали про природоохоронне законодавство, були неприємно здивовані. В одному з рейдів затриманий на браконьєрстві заступник керівника ДАІ з сусідньої Дніпропетровської області…

Стінгазета “Повернення Боргу” про роботу незвичайного загону провисіла на факультеті два дні, після чого бесслідно щезла і знайшлася випадково у партбюро біофаку. Партійним старійшинам факультету не сподобалися підписи під фотомонтажем. Знайдена газета була вивішена 15-18 листопада 1984 р. на Республіканському семінарі студентських Дружин охорони природи, що проходив у Харкові, разом з іншими газетами Дружин (24 Дружини, у тому числі 19 – з України) і заслугувала на високу оцінку.

Маючи деякий досвід в організації оперативних рейдів з мисливського браконьєрства, ДОП ХДУ виступила ініціатором проведення під час ІІІ Республіканського семінару Дружин рейду до вже знайомого Руського Орчику і його околиць. У результаті цього рейду було складено 12 протоколів і вилучено 11 рушниць! Для порівняння – республіканський рейд, проведений силами співробітників лісових управлінь, виявив 9 порушників правил полювання.

До того самого року відноситься і така подія, як обговорення і прийняття проекту Типового Положення про студентські Дружини охорони природи. Це не лише виводило Дружини на новий, офіційний рівень визнання, але і примусило дружинників перш за все задати питання самим собі:
– Хто ми і чого ми хочемо? Нащо ми і яка наша мета – охорона природи чи підготовка кадрів для майбутніх перемог?
– Хто нам друг і хто ворог?
– Як виникає Дружина і чому спершу переважає оперативна робота? Як Дружина переходить до нових форм роботи і чи є такий поцес закономірним?

Основні принципи Руху – самоврядування, абсолютна добровільність і безкористя, – є в основі. Однак у різних містах у різних Дружин відрізняються не лише досвід роботи, але і досвід взаємодії з іншими організаціями. Все це було узагальнено і знайшло відбиття у дружинному варіанті “Положення про ДОП”, прийнятим ІІІ Республіканським Семінаром Руху (Харків, 15-18 листопада 1984 р.). Потім цей документ протягом 2,5 років існування “шлифувався” у коридорах влади Києва і повернувся у невпізнаваємому вигляді, викликавши бурю невдоволення дружинників. За цим документом БУДЬ-ЯКА з Дружин, що хоч якось працюють, могла бути розпущеною за першої ліпшої нагоди, як та, що порушує Положення про Дружину. А вже випадків при активній роботі і принциповій позиції Дружини було предостатньо! У суперечках про необхідність існування документу, що легалізує Рух, і про зміст цього документу, що протирічив всьому величезному досвіду роботи Руху, було зламано чимало списів на одному з засідань Координаційно-методичної Ради ДОП України 1987 р. На щастя, на роботу Дружин наявність цього “Положення…” суттєво не вплинула.
У грудні 1984 р., у ході ялинкової кампанії, Дружиною освоюються нові місця виставок ялинкових композицій – вітрини станцій нової лінії метро, що поки що були пустими. У тому самому 1984 р. на прохання факультету Дружина повернулася до чергувань у ботанічному саду у передноворічні дні. Нічого крім відчуття власної безпомічності і роздратування ці чергування не залишили – охороняти відкритий зі всіх боків значний простір силами кількох людей здавалось абсурдом…

Введення клейм на соснах, зрубаних законним чином, суттєво полегшило проведення рейдів на платформах приміських вокзалів; але найбільший ефект дала перевірка ялинкових ринків – одним протоколом був “покараний” Ізюмський лісгоспзаг – за поставку 1100 неклейменних сосен.

Оперативні рейди 1985 р. під час “Нересту” були одними з найрезультативніших – 60 вентерів, 11 сітей, 6 павуків і десятки килограмів риби з ікрою. В одному з рейдів браконьєри намагалися спровокувати бійку, а потім… викликали опергрупу райвідділу ВС. До честі міліціонерів вони швидко розібрались у ситуації. Відносно мала кількість конфліктів при активній оперативній роботі – наслідок хорошої юридичної підготовки ДОПівців і суворої дисципліни у рейдах – від форми одягу і поведінки до грамотного складання протоколу і подальшого його проведення у відповідних інстанціях.
Не раз рятувало хлопців вміння правильно і стримано себе поводити, причому не лише у рейді, але і у кабінеті високого керівництва. У кінці 1985 р. рейдовою групою були затримані перший секретар райкому партії, директор лісгоспзагу, керівник райсільгосптехніки, голова УТовМіР і декілька лісників і водіїв одного з районів області (полювання з незареєстрованою зброєю, без мисливських квитків і з незаповненою ліцензією). Не прийняти правильно заповнені протоколи мисливствознавець Управління лісового господарства Б.П. Антоненко не зміг, хоча дуже намагався. Порушники були покарані, – випадок в області небувалий. Треба сказати, що високі посадовці і гучні прізвища Дружину ніколи не зупиняли. В архіві Дружини зберігається перелік посадових осіб, затриманих за порушення правил полювання і риболовлі – 10 людей тільки за друге півріччя 1987 р. (директор НДІ, керівника відділу райкому партії, керівника цеху, зав. відділом кліники НДІ, керівник районного масштабу тощо).
В 1985 р. був відновлений загін “Заповідник”. У його роботі брали участь бажаючі – за рахунок власних канікул, після роботи у природоохоронному загоні у серпні. В 1985-1988 р.р. “Заповідник” працював у національному парку Лахемаа (Естонія).

Студентський природоохоронний загін “Борг”-85 відрізнявся роботою групи у боротьбі з забрудненнями, що перевіряв підприємства у Зміївському районі і самовільно встановлені бази і табори відпочинку у водоохоронній зоні Сіверського Дінця, коли було за 3 дні складено 18 актів. Напрям цей розвивався важко і став у силах Дружини лише на певному етапі її роботи. До таких самих форм слід віднести і роботу з адміністраціями ринків, – складались акти обстеження на предмет дотримання Правил торгівлі, що примушували самих директорів припиняти торгівлю лікарськими рослинами і першоцвітами, диким птахом і браконьєрською рибою – тобто виконувати власні обов’язки.

28-30 жовтня 1985 р. ДОП ХДУ приймає Республіканську школу-семінар студентських ДОП, що теж говорить про певний рівень досвіду Дружини.

В 1985 р. налагоджуються контакти з районними газетами – було надруковано 5 статей природоохоронної тематики.

На звітно-виборчому зібранні Дружини заслуховувались у тому році вже 35 звітів відповідальних за окремі напрямки роботи! Всього ж у роботі Дружини прийняли участь 125 людей (з них – 43 члени ДОП, громадські інспектори охорони природи). Величезна кількість народу залучалася Дружиною до підготовки новорічних виставок. В 1985 р. Дружина, на прохання управління торгівлі, оформлювала композиціями витрини 11 центральних крамниць.

У середині лютого 1986 р. у Харкові почали торгувати привозними першоцвітами, і масштаби привозу все зростали. На ринках, завдяки активній роботі дружинників торгівцям першоцвітів місця не було, і вони розбрідалися на “п’ятачки” біля станцій метро, на дрібні стихійні ринки. Для боротьби з ними була організована операція “Карусель” за участю кількох Дружин і ініціативних груп, що існували тоді у місті. Протягом кількох років “квіткове” браконьєрство перетворилося на систему, що нагадувала конвейєр. Саме це сподвигло громадські природоохоронні організації перебудувати свою роботу.
Весною 1986 р. в обласній комсомольській газеті “Ленінська Зміна”, з котрою ДОП ХДУ давно і успішно співпрацювала, була опублікована анкета “Природа” – про природоохоронні об’єкти, що потребували допомоги і відновлення. Газетою було отримано більше 20 листів-відгуків. В одному з листів йшла мова про проблеми збереження річки Берестової. До їх рішення були підключені адміністрації і природоохоронні інспекції 4 районів області, через котрі протікає ця ріка. Був створений фонд “Берестова”. До 1990 р. творчим колективом, що працював при екологічному центрі “Озон”, був розроблений проект відновлення ріки.

Мабуть, анкету “Природа” можна вважати переходом до нової стратегії роботи Дружини – роботи, що вимірюється кінцевим результатом, а не кількістю рейдів. На жаль, конкретний результат при цьому досягається довгою, кропіткою і непомітною боротьбою… Братися за це може лише Дружина, що має великий досвід роботи.

В 1986 р. для ДОП ХДУ почалася боротьба з несанкціонованими звалищами на берегах харківських рік. Справа виявилася небезпечною, – один з інспекторів “проїхався” на капоті самоскиду, намагаючися перевірити документи у водія, який висипав сміття у водоохоронній зоні ріки на вул. Аравійській. Перемога над цим звалищем була отримана лише в 1988 р. Анкета “Природа” дала величезний заділ роботи і для природоохоронного загону “Борг”. У цьому загоні разом з дружинниками університету працювали хлопці з гідрометтехнікуму.

В 1986 р. вітер перебудови торкнувся обласного обкому комсомолу. Спрага неформальної роботи і конкретних дій примусили дізнатися про таку неформальну роботу як Дружина охорони природи. У кінцевому ітозі в 1988 р. при обкомі комсомолу, поруч з різноманітними госпрозрахунковими організаціями була створена і екологічна – ЕЦ “Озон”.

До кінця 1986 р. у Харкові існувало більше 10 Дружин і ініціативних груп охорони природи – крім університету, педагогічного інституту, сільгоспінституту були Дружини у гідрометтехнікумі, ініціативні групи у технікумі зеленого будівництва, інституті комунального господарства, медичному інституті, при обласному штабі охорони громадського порядку, в Ізюмському районі Харківськоїобласті, група випускників Дружин і ін.

Окремо треба сказати про випускників університету, які не хотіли розлучатися з Рухом, котрі організували Дружину в Ізюмському районі Харківської області. Дружина ця, що складалася з 5 чоловік, за рік (1986-1987 р.р.) примудрилася провести 14 оперативних рейдів і прийняти участь у 18 – сумісно з іншими ДОП. Крім того, організовано 6 виставок ялинкових букетів і районний семінар вчителів на цю тему. Прочитали 63 лекції і показали 12 фільмів. Опублікували 43 статті (25 – лише у районному друці). Виготовлено 350 гніздувань для рідкісних бджолиних, виростили 10 кг. валеріани на пришкільній ділянці. В 1987 р. членом цієї Дружини Іваном Мілько створена програма “Лікарські трави”. А досвід утилізації викинутих новорічних ялинок, що здійснена за ініціативою Дружини охорони природи Ізюмського району взагалі унікальний, в обласному центрі повторити цю операцію у ті роки так і не вдалося…

В 1987 р. отримано ще дві значні перемоги у зв’язку з роботою за анкетою “Природа” – прибране звалище на Основ’янському узбережжі у Харкові, розчищено і облаштовано Тюринський став – результати роботи групи під керівництвом Сергія Тагліна.

До цих років відноситься розвиток такої форми роботи як міжнародні рейди – “у гості” до ДОП ХДУ приїздять донеччане, – попрацювати у рамках “Нересту” на Червонооскольському водосховищі; у республіканському рейді з охорони цикламену Кузнецова – 26-29 березня у заказнику Кубалач Кримської обл. беруть участь ДОП Київського, Сімферопільського, Одеського університетів, Полтавського, Харківського і Черкаського педінститутів, Одеського інституту зв’язку, група “Турист” з Тернополю; у травні – група з 3 людей бере участь у республіканському рейді до Карпатського заповіднику (“Долина нарцисів”).

У травні 1987 р. у ході байдарочних рейдів була вилучена рекордна кількість рибальських знарядь – 229. Боротьба з рибним браконьєрством визнається Дружиною актуальною лише навесні, у період нересту, хоча Закон є Закон, і людина з сіттю на водоймищі – браконьєр у будь-яку пору року.

До весни 1987 р. була підготована анкета з білого аїста (подібне анкетування проводилося кафедрою зоології в 1974-1977 р.р. і пізніше, в 90-х р.р. ХХ ст.). Відповіді на неї послугували основою для роботи групи “Фауна” протягом 2-х років. Велася псапортизація гнізд, а заразом – агітація за спорудження штучних гніздувань.

Червонооскільське водосховище у черговий раз було очищено від сіток, “павуків” і “екранів”, взяті з полічним на браконьєрстві співробітники міліції. У той рік рекордною була кількість бійців природоохоронного загону “Борг” – 68 людей. У загоні працювала група студентів з гідрометтехнікуму. В 1988 р. вони організували свій власний загін – “Едельвейс”, що працював на боротьбу з браконьєрством під керівництвом першого командира ДОП ХДУ, районного рибінспектора Петра Власенка.

До 1987 р. відноситься друге велике анкетування з програми “ЯЛИНА” з серйозною соціологічною обробкою. Показано суттєве (з 45 до 61 %) зросатння кількості осіб, які принципово згодні з заміною ялинки на новорічну композицію з гілок. І все таки намічається зростання споживання містом новорічних ялинок в абсолютних цифрах (за рахунок зростання міського населення) за зниження відносної потреби в ялинках з 80 % (1975 р.) до 50 % (1987 р.). Прораховано і деякі соціологічні закономірності, що були слабко відбиті у попередніх анкетуваннях: так, наприклад, відзначено відсутність кореляції між переходом на ялинкові композиції і наявністю у родинах людей з вищою освітою. Це ще раз підтверджує недостачу екологічного компоненту у вищій і середній спеціальній освіті. Розрахована потреба в ялинках і комплектах гілок для обласного центру – цифри знову на порядок менше запланованих поставок…

У цілому з 1969 до 1987 р.р. (найбільш продуктивні за оперативною роботою роки) було проведено 906 рейдів; затримано 2492 порушників; складено протоколів – 1297. Вилучено знарядь браконьєрства – 1731 (неповні дані). Приблизно 20 % браконьєрів-мисливців і 10 % браконьєрів-рибалок у Харківській області затримано саме ДОП університету.

З 1988 р. Дружина працює без офіційно призначеного куратора. Власне, куратором протягом багатьох років для Дружини був Сергій Таглін, – ініціатор, надихач і основний “двигун” більшості Дружинних справ.

У кінці липня 1988 р. при обкомі комсомолу створюється молодіжний госпрозрахунковий екологічний центр “Озон”, котрий основним своїм завданням ставив рішення екологічних проблем, але кошти на це мав заробляти сам, для цього і вів комерційну діяльність. Природоохоронна частина центру складалася з випускників ДОП ХДУ, а центр активно співпрацював з Дружинами Харкова. Саме на базі “Озону” було створено фонд захисту Берестової. Природоохоронним відділом центру протягом півтора років випускалася сторінка – додаток “Озон” в обласній комсомольській газеті “Ленінська Зміна”.
Бурхливо розвивалось у ті роки дачне будівництво. Землю відводили без жодної екологічної експертизи – в 1987-1989 р.р. були роздані майже всі неугіддя в околицях Харкова, у тому числі і ті, де планувалося створити і ботанічні заказники. Група “Флора” знайшла у балці піон-воронець, а поруч вже збудовані дачі… ДОП оголосила боротьбу землевідводам під будівництво дач і гаражів у зеленій зоні. І тут вдарив грім серед чистого неба – під дачу віддають буферну зону проектованого Гомільшанського природного національного парку, околиці біологічної станції університету… На той момент до Дружини прийшло чергове нове покоління, яке сформувалось у дусі перебудовного часу, яке інколи у рішенні складних питань скочувалося до “зеленого” екстремизму. Не дивлячися на гучний скандал, відбитий, у тому числі, і у пресі, вдалося відстояти лише невелику частину суходольних лук. Дачі, на жаль, були побудовані.

Під час рейду 21 серпня 1988 р. у Руському Орчику був поранений Олександр Залівадний. Чи треба казати, що пошук винуватців затягнувся?

Гребування літерою Закону з боку тих, хто при владі, у чийому безпосередньому віданні знаходиться виконання Закону – веде до розвитку небезпечних тенденцій: населення перестає Закон поважати і дотримуватись, а у певної частини прогресивної молоді розвиваються екстремистські настрої. Вирішити все і негайно – найдоступнішим шляхом. Звідки і “зелений” екстремизм. Чого варта одна ідея проведення операції “Бумеранг” – повернути сміття з несанкціонованих звалищ господарям…

Втім, такі анархічні настрої не завадили у жовтні 1988 р. показати класну роботу з браконьєрством на Міжнародній школі на біостанції ДонДУ в Яцькому. Байдарочні рейди разом з Дружинами Київського університету, Харківського педінституту, студентами з Рівного “прошерстили” Червонооскільське водосховище… Були проведені також рейди боротьби з забрудненнями, з мисливського браконьєрства. Вилучено 1300 м. сіток.

В 1989-1990 р.р. вдалося реалізувати ідею профілактики привозу першоцвітів: дали статті в районні газети тих місць, звідки квіти везуть; за адресами порушників минулих років були розіслані… вітальні листівки з побажанням зустріти свята вдома і не затьм’янювати їх ні собі, ні природі. Відзначено значне зниження привозу до Харкова – результат оперативної роботи, втім, ніхто не зазнавався – це не значило, що до інших міст також везуть менше. До цих років відносяться перші спроби аналізу явища, його динаміки, і пошуку нових шляхів боротьби у нових умовах, – стаття на цю тему була опублікована у журналі “Ойкумена”. У кампанії “Першоцвіт” традиційно об’єдналися зусилля всіх Дружин і ініціативних груп міста. В 1990 р. за допомогою ЕЦ “Озон” до цього часу була випущена листівка. У ході операції “Карусель” силами Дружини ХДУ, Гідрометтехнікума вилучено сотні тисяч квітів підсніжника складчатого, морознику; цикламену – набагато менше (у Криму майже не залишилося, а Кавказу у ті роки було не до цикламенів).

У березні 1989 і 1990 р.р. проводилися сумісні рейди Грузьким Єланчиком з Дружиною Донецького університету; Печенізьким водосховищем у квітні – міждружинний рейд пам’яті Є. Інякіна. Значно полегшила роботу Дружини машина, що належала обкому ЛКСМУ, але була закріплена за ДОП ХДУ.

За загального зниження інтенсивності оперативних рейдів Дружина не знижувала своєї активності – збереження заказнику “Моховате болото” (що висихало від розташованого поруч піщаного карьєру); протест проти будівництва нової лінії цегляного заводу, котрий має робити цеглу… з золотовідвалів ГРЕС, викидаючи у повітря до 4 тон з’єднань сіри щорічно, та й сировина містила певну радіоактивність; справа про нагонку собак у зеленій зоні і судове розбирання з цього приводу, – ось далеко не повний перелік турбот Дружини кінця 80-х.

У жовтні 1989 р. Харків приймає ще одну з останніх великих Міжнародних конференцій, що обговорювали теорію і ідеологію Руху. На ній було присутньо багато молодих Дружин і ініціативних груп. У черговий раз обговорювалася і шлифувалася програма “Трибуна” – одна з наймолодших міждружинних програм.

До 1991 р. зусиллями ДОП ХДУ і ЕЦ “Озон” у Полтавській області на території, суміжній з Руським Орчиком, також створено заказник. Руський Орчик знаходився під неусипним нагядом Дружини і “Озону” – у районній газеті регулярно публікуються статті, дружинники беруть участь у сесіях райради, не дають спокійного життя ні місцевому голові інспекції охорони природи, ні заступнику голови райради. У результаті з заказнику було прибране звалище навозу, регулярно проводяться рейди з боротьби з браконьєрством, “випроводжуються” незадачливі туристи, які не удосужувалися прочитати аншлаг на вході… В 1992-1993 р.р. тут проводяться біотехнічні роботи – на унікальній змішаній колонії чапель встановлюються штучні гніздівлі.

Українське товариство мисливців і риболовів прагне дозволити полювання у “найсвятішому” – зеленій зоні, мотивуючи це тим, що час відстріляти там “зайву” качку, що накопичилася там у результаті ніби-то хорошої охорони того ж таки УТовМіР… У зеленій зоні з 1986 р. Дружиною все частіше затримуються мисливці з розчехленою зброєю і відстрільними картками без номерів. В одному з рейдів околицями Харкова – в Рогані, навесні 1988 р. (заборонений для полювання час) відбувся безпрецедентний випадок – на групу позаштатного мисливськінспектора Дмитра Литвиненка групою мисливців наведена зброя…

Довга і завзята боротьба з несанкціонованими звалищами у межах міста народила ідею створення спеціальної виставки “Сміття-92” з демонстрацією експонатів зі звалищ, що розкривали джерела поповнення цих звалищ. Восени 1992 р. місто влаштовувало екологічну виставку, до участі у котрій запрошувалися всі організації, що мали відношення до рішення екологічних проблем. ДОП ХДУ представила свій стенд “Сміття- мілйонам!” – єдиний (!), присвячений проблемі звалищ (одній з найболючиших проблем). Стенд вийшов несвятковий, що й казати… Перед відвіданням виставки високими гостями з облдержадміністрації його, звісно, зняли.

Обговорювати причини у перерві роботи ДОП Харківського університету – доля психологів і соціологів. Хоча, з іншого боку, – судити про роботу Дружини має право той, хто пройшов її школу. І якщо казати про головне завдання ДОП – виховувати і формувати екологічно підготовані кадри, то вона з ним впоралася успішно. Шкода лише, що офіційною природоохоронною системою ці кадри залишилися незапрошеними: в Управлінні охорони навколишнього природного середовища у Харківській області працює всього один випускник Дружини, та і той у районній інспекції. Зате багато хто з них організував громадські екологічні організації, займається екологічною освітою і вихованням; наукою і видавничою діяльністю, – словом, багатий ДОПівській досвід не зникає даремно.
Навряд чи ДОП може зараз існувати у тих формах, котрі були 20-30 років тому, – занадто змінилося життя. У нових умовах Дружина, звісно, шукає і нові форми роботи, зберігаючи при цьому свої принципи, – безкорисливість, самоврядування і добровільність, – незмінними.