Головна особливість дерева в тому, що воно росте. (28)

Зовсім інша сторона проблеми – порушення при здійсненні благоустрою паркових зон і при рубках. На відміну від проблем, пов’язаних із забудовою, цей розділ присвячений, перш за все, махінаціям, що приносять шкоду, а нерідко і знищення зелених зон.

Непрозорість фінансових потоків міського бюджету і муніципальних бюджетів в частині управління озелененими територіями не дозволяє контролювати витрачання коштів і оцінювати ефективність програм з озеленення. А саме:
–    неможливо визначити витрати на міські зелені насадження, поділити їх по типах зелених зон, а також по видах діяльності – компенсаційне озеленення, підтримка стану зелених зон, створення нових насаджень тощо;
–    неможливо визначити прибутки міського бюджету від зелених зон, зокрема надходження штрафів за пошкодження або знищення зелених зон;
–    неясним лишається співвідношення доходів і видатків міста, пов’язаних з зеленими зонами;
–    не можна контролювати використання коштів і оцінити ефективність програм з озеленення. Жодна програма з озеленення не працюватиме ефективно, якщо не буде можливості вільно відстежувати її фінансові потоки;
–    взагалі коштів на підтримання і відновлення зелених зон виділяється вкрай недостатньо;
–    навіть коли міські кошти таки виділяються на відновлення чи підтримання зелених зон, використовуються вони вкрай неефективно. (1).

ПРИКЛАД
Для Києва кошти, передбачені на благоустрій зелених зон, нерідко йдуть на фарбування урн, побілку бордюрів, прокладання нових стежок, щорічну заміну покриття стежок з фігурної цегли (яка весь час руйнується від посипання її взимку сіллю і від кислотних  дощів), безкінечне обрізування дерев, не роблячи таким чином нічого для зелених зон, як елементів довкілля.

В більшості, озеленені території загального користування підпорядковані комунальним підприємствам утримання зелених насаджень (КП УЗН), або інакше – «Зеленбудам». На нашу думку, класична політика, якої дотримуються органи «зеленого будівництва» по відношенню до паркових зон є неприйнятними, антиекологічними і шкідливими як для біорізноманіття, так і для збереження самих парків і скверів.

Чому «зелені зони» – не «зелені насаждення»?

Для розуміння ситуації, пропонуємо для початку розібратись в термінології, адже саме з неї починаються усі можливі махінації, що призводять до деградації і знищення парків і скверів. Трохи про те, чому ми використовуємо одні терміни і не використовуємо інші. Якщо ви читаєте текст уважно, то мали помітити, що ми користуємось доволі обмеженою термінологією. Зокрема вживаємо терміни „зелені зони” та „озеленені території” і ніколи не вживаємо терміну „зелені насадження”, який як правило, використовується чиновниками замість всіх інших термінів. На це є свої причини.

В практиці охорони зелених зон дуже часто трапляються різноманітні маніпуляції щодо їх статусу та профільної термінології. Саме термінологія криє в собі велику небезпеку, оскільки такого роду махінації помітні тільки фахівцям і досвідченим активістам.

Перше і головне, що треба знати – населенню прививають думку про те, що зелені зони – це насадження, тобто формальна сукупність дерев, що зростають на ділянці. У зв’язку із цим, експертизи зелених зон проводить „зеленбуд” і звісно, дає висновок про те, „в якому стані знаходяться насадження і який їх склад”. Через це зеленими зонами загального користування завідують «зеленбуди» і замість суто «насаджень» розпоряджаються і територією парків також. Натомість зелені зони це не насадження, а озеленені території. І саме так написано в Генеральних планах і Державних будівельних нормах. В чому різниця?

ПРИКЛАД
Протягом 2003-2004 в Києві, під формальним приводом реконструкції, планувалась забудова парку Київського політехнічного інституту, що має заповідний статус. На території парку планували збудувати (в числі іншого) кафе. Площа парку від цього мала зменшитись на 0,6 га. При цьому не мало бути знесено жодного дерева, і всі претензії громадян щодо забудови парку відхиляють по причині збереження власне насаджень. Тобто зелені насадження зберігаються, а жителі міста при цьому втрачають 0,6 га озелененої території. Пізніше проект було відхилено.

Відтак, ми самі уникаємо і радимо іншим уникати терміну „зелені насадження”. Відповідно, отримуючи від чиновників інформацію про зелені зони, слід просити надати її щодо озеленених територій.

Які ж проблеми і загрози несе господарювання КП УЗН у містах?

Першою і головною проблемою, якої, на жаль цілком уникнути неможливо, є те, що зелені зони власне підпорядковані «зеленбудам». Треба усвідомлювати, що вони є для зеленбудівців джерелом заробітку і більше того – єдиним джерелом заробітку. КП УЗН є спеціалізованим комунальним підприємством, яке відповідає за свій невеличкий ресурс – зелені насадження. Оскільки за озеленені території окремо відповідати нікому, то «зеленбуди» відповідають і за них теж, формально називаючи всі зелені зони «зеленими насажденнями». Ця, здавалось би незначна деталь, призводить до того, що коли «зеленбуду» треба зробити позитивний висновок на будівництво в парку, вам скажуть, що парк це – насадження (а насадження не постраждають) а коли питання стосуватиметься того, кому належать газони – знову з’явиться «зеленбуд» який заявить, що газони належать йому, бо це зелена зона (хоча дерев там нема). На жаль, зелені зони навряд чи належатимуть комусь іншому і «зеленбуди» завжди лишатимуться вашими опонентами, адже всі ваші потуги до охорони природи в місті завжди будуть палицями в колесах зеленбудівця на шляху його особистих заробітків. Відтак, наскільки шляхетними не були б ваші наміри, вас завжди сприйматимуть лише як ворога.

Другою проблемою є велика кількість порушень, фальсифікацій і махінацій, які здійснюються керівниками окремих підрозділів КП УЗН у різних містах. Це не стосується «зеленої» галузі в цілому, та всі наведені нами ситуації мали місце в реальному житті. Тобто наші звинувачення не безпідставні. Перелічимо основні форми зловживань:

1. Вирубки дерев для продажу. Практика знесення здорових старих дерев для подальшого продажу їх деревини доволі часто використовується під виглядом знесення старих (перестійних, сухостійних… як завгодно) дерев або «омолодження насаджень». Сам термін «перестійне дерево» вказує на його формальність. Де межа між перестійним деревом і неперестійним? Старі дерева зносять лише тому, що вони старі, а не по якійсь конкретній причині. Проте саме старі дерева, що не є аварійними чи сухостійними, якраз і є тими, які найбільш імовірно можна використати, як «ділову деревину». Причиною цієї проблеми є не лише бажання отримати матеріальну вигоду від продажу деревини, а й бажання КП не мати додаткових видатків і фізичних затрат на вивезення і утилізацію. Подумати лише: щоб вивезти деревину на сміттєзвалище, «зеленбуд» зіштовхнеться з тамтешнім КП, яке вже в свою чергу спробує заробити на «зеленбуді», дозволяючи йому складувати його сміття на своєму полігоні. Тому «зеленбудові» значно легше вирішити цю проблему або самовільною утилізацією деревини, про що сказано далі, або ж спилюванням переважно тих дерев, які можна продати.

З іншого боку, саме старі великі дерева є найбільш естетично привабливими, найбільш ефекктивно виконують функції поглинання вуглекислоти і автовихлопів, виділяють найбільше кисню. Польське, наприклад, законодавство, взагалі забороняє спилювання дерев, які досягли 100-річного віку. Проте в Україні таких  просунутих нормативів поки не запроваджено. Гарантувати старому дереву збереження від посереднього «зеленбудівця» можна лише надавший йлму природно-заповідний статус. Але про це йтиметься значно далі по тексту.

ПРИКЛАД
Починаючи з квітня 2004 року, розпочалась громадська кампанія проти вирубки, реконструкції і забудови маєтками держслужбовців заповідного парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія» у Києві. Кампанія виявилась однією з найбільших поразок київської природоохоронної громадськості та збагатила колективний досвід природоохоронців багатьма різноманітними прикладами. Головною проблемою виявилось те, що будучи диким кількасотрічним лісом, «Феофанія» має статус парку. І, незважаючи навіть на природно-заповідний статус, при наявності низки дозволів, тут можлива реконструкція насаджень. Під виглядом такої реконструкції і було знищено біля 3000 дубів віком до 300 років, які неофіційним шляхом пішли на продаж. Знаючи, скільки коштує куб деревини дуба, можна уявити прибуток від продажу 3000 стовбурів старезних дубів. Про те, що дуби сприймались самими «реконструкторами», як «ділова деревина», ті говорили самі і поводились відповідним чином.

2. Зловживання формальностями. Нерідко ми зіштовхуємось з ситуаціями, коли «зеленбудові» треба створити ілюзію роботи. Справа не в тому, що у нього нема роботи. Просто роботи в «зеленій» галузі носять сезонний характер, а в бюрократичній системі немає сезонів і тому звітувати потрібно в усі пори року. Тому і робити бодай щось треба постійно. Це стає причиною низки зловживань, пов’язаних із проведенням тих чи інших робіт у незручний а то і просто непридатний для них час. Найпоширеніша з них – проведення обстеження стану зелених насаджень взимку, коли ніхто не може напевно зробити висновку про те, в якому стані знаходиться крона, адже неможливо навіть відрізнити живі гілки від сухих. Ще один приклад – несвоєчасне висаджування молодих дерев, буде детально розкритий у одному з наступних блоків. Щоправда, спробуйте зробіть «зеленбудівцю» зауваження, що  він те чи інше робить несвоєчасно – гарнтовано отримаєте завчену лекцію про те скільки він років здобував відповідну оствіту, скільки років опікується парками і на скільки йому все це «видніше».

Врешті, проведення будь-яких робіт скажімо, взимку, вимагає значно більших фінансових затрат і здатне більш суттєво претендувати на частку в бюджеті. Ми вважаємо, що такий стан справ підштовхує «зеленбуди», втім, як і інші комунальні підприємства на зумисне планування робіт на осінньо-зимовий період.

Принаймні для Києва звичною справою є, коли з початком зими починається масова реконструкція тротуарів, копання замерзлого ґрунту в парках для прокладання комунікацій і нових стежок та інші роботи. Практика ця поширена і в інших  комунальних  службах. Згадайте, наприклад, як щозими шляхо-експлуатаційні управління залатують дірки у асфальті, розгрібаючи сніг і вишкрібаючи з них  кригу.

Практикується і банальна вирубка дерев для формального звіту. Це легко зрозуміти, підійшовши до робітників КП УЗН, коли вони пиляють будь-яке дерево, що явно не є аварійним або сухостійним, і спитавши у них «Для чого рубається саме це дерево?». Відповіді не знайдеться. Перед вами – типова картина ілюзії роботи, «треба щось робити».

ПРИКЛАД
Вже згадана вище проблема з реконструкцією парку Київського політехнічного інституту у 2003 та 2004 роках. Головною зачіпкою, яку вдалось знайти громадськості, що і стало врешті, вирішальним чинником у її перемозі стало несвоєчасно проведене обстеження стану зелених насаджень. Акт обстеження датувався кінцем листопада і детально описував стан крони кількох сотень дерев у парку. Під актом містились підписи 14 фахівців різних служб і наукових установ… Проте це не врятувало «реконструкторів», коли питання було поставлене ребром: «Оцінити стан крони у осінньо-зимовий період неможливо!». Цей факт сколихнув хвилю громадського спротиву, збори підписів, пікетування і врешті від проекту реконструкції відмовились зовсім.

ПРИКЛАД
У 2005 році у Києві було створено пам’ятку природи «Ділянка природного русла р. Либідь». Трохи менше, як рік потому, на територію новоствореного заповідного об’єкту заїхала будівельна техніка, знищила біля 200 дерев і почала прокладати теплотрасу і інші комунікації, спорудивши повноцінний колектор. Реакція громадськості дещо запізнилась, та після початку судового процесу, який зупинив роботи по прокладанню комунікацій, стало відомо, що проект має екологічну експертизу, що в свою чергу посилається на акт обстеження зелених насаджень КП УЗН. Питання не в тому, яким чином Держуправління екології і природних ресурсів видало висновок Державної екологічної експертизи фактично на знищення ним же створеного заповідного об’єкту, а в тому, чому так сміливо іде посилання на висновок «зеленбуду». Справа в тому, що у висновку було зазначено не кадастровий номер земельної ділянки, а її абстрактну адресу, з якої не можна зробити жодного висновку про те, де саме знаходяться обстежені дерева. Як нам неодноразово зазначали у листах різні держслужбовці, «на зазначену вам пам’ятку природи КП Київзеленбуд акту обстеження зелених насаджень не видавав» Таким чином і звинуватити «зеленбуд» у видачі висновку на саме цю територію природно-заповідного фонду неможливо.

МОРАЛЬ: внутрішня політика «зеленбуду» не враховує заповідного статусу парків і інших зелених зон і не передбачає особливого поводження і принципів господарювання в них у внутрішньому регламенті роботи.

3. Знищення умов існування фауни у озеленених територіях загального користування. Це одна з основних наших претензій до політики господарювання «зеленбудів» і причина того, що ми виступаємо в принципі проти передачі під опіку «зеленбудам» всіх зелених зон. Політика господарювання КП УЗН скерована таким чином, що ліквідує практично усі можливості до мешкання дикої фауни в парках і скверах. Здійснюється це двома шляхами. По-перше, в парках винищують природний трав’янистий і чагарниковий яруси. Знищується також весь можливий підлісок. Адже з точки зору «зеленбудівця», самосівний підлісок – це не насадження (бо його ніхто не насаджував), і статус «самосів» однозначно прирікає молоді дерева на вирубку. Якщо дерево не висаджене  зеленбудівцями, значить воно ніде не числиться і права на існування не має. Це хибне твердження на стільки серйозно закріплено на практиці, що навіть для знесення підліску і самосівних дерев в принципі не потрібно ні акту обстеження зелених насаджень, ні ордеру на рубку, ні висновку Державної екологічної експертизи!

По-друге, в парках знищуються всі дерева, на яких виявляються дупла. Мовою «зеленбудівця», дуплисті дерева однозначно класифікуються як сухостійні, перестійні або аварійні. Все це беззаперечно означає, що всі їх буде знищено. Проте, очевидним є факт, що дуплоутворення – нормальний природний процес і наявність дупла жодним чином не вказує на аварійність дерева і лише до дає йому естетичних якостей.

Більшість видів дрібних птахів, що можуть зустрічатись на території міст, гніздують виключно в дуплах. Дупла є основним місцем утворення колоній більшості видів кажанів (а всі види кажанів охороняються Червоною книгою України та міжнародними природоохоронними конвенціями). Трав’янистий і чагарниковий яруси забезпечують умови для харчування птахів та мешкання наземних тварин (ссавців, амфібій, рептилій). При цьому слід наголосити, що більшість видів дрібних птахів України і практично всі види кажанів знаходяться під охороною міжнародної конвенції «Про охорону диких видів флори та фауни і середовища існування в Європі» (Бернська конвенція), згідно з якою забороняється знищення середовища існування видів, занесених до списків конвенції (ст.4). Принаймні до цього часу на території великих міст України і Києва зокрема, спостерігається тотальне ігнорування вимог цієї конвенції.

Таким чином, знищуючи ярусну структуру у парках і зносячи всі дуплисті дерева, «Зеленбуд» унеможливлює існування у парках фауни, все більше віддаляючи їх від участі в екологічній мережі.

4. Самовільна утилізація деревини. Це питання частково було підняте вище, проте вимагає більш розкритого роз’яснення. При обрізування сухих або уражених хворобами та шкідниками гілок, знесенні непридатних для подальшого використання дерев або ліквідації підліску, перед КП УЗН неминуче постає проблема їх утилізації. Оскільки складуванням та утилізацією деревини на офіційних сміттєзвалищах займаються окремі комунальні підприємства, стосунки з якими для КП УЗН ускладнені багатьма бюрократичними нюансами, нерідко на рівні окремого підрозділу «зеленбуду» приймається неофіційне рішення про утилізацію деревини власними силами. Самостійна, а точніше – самовільна утилізація залишків знесеної деревини має два можливих шляхи – спалювання або складування. Для складування, що технічно простіше, «зеленбуди» інколи обирають віддалені і маловідвідувані ділянки зелених зон, де вириваються котловани, в яких і здійснюють складування. Такі дії є по факту створенням стихійного сміттєзвалища і потребують негайного притягнення керівництва КП до адміністративної відповідальності (а якщо  йдеться про  природно-заповідну територію, то і до  кримінальної). В іншому випадку, що більш поширено, залишки деревини спалюються. Це також здійснюється у маловідвідуваних зелених зонах і є порушенням чинного законодавства. Власне, порушується ст.77-1 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», згідно з якою самовільне спалювання залишків сухої рослинності заборонено. Рішення керівництва КП не знімає із спалювання статусу «самовільного» і тому вимагає притягнення останнього до відповідальності. Практика спалювання менш поширена, адже автоматично наражає «зеленбуд» на появу нової площини стосунків з іншими службами, а саме – із органами пожежної безпеки, СЕС та ін. Останній факт, при умілому оперуванні повноваженнями державних служб, повинен обов’язково стати в пригоді громадянам, що виступають проти незаконного спалювання деревини.

ПРИКЛАД
Впродовж багатьох років у Києві, на території Регіонального ландшафтного парку «Лиса гора», діяв неофіційний полігон для спалювання залишків роботи «зеленбудів» Печерського і Голосіївського районів міста. Регулярно до гори вантажівками звозились тони спиляних дерев, вони накопичувалися у кучугури, висота яких нерідко перевищували 5 і більше метрів, і спалювались. Для пришвидшення процесу горіння у вологу пору року і горіння сирої деревини, якої КП УЗН завжди спилює значно більше, ніж сухої, використовувались автопокришки, які додавали до вогнища для підтримання постійного горіння. Останній факт додає до наявних порушень і забруднення атмосфери. Скарги громадськості призвели спочатку до низки штрафів, а потім і до ліквідації полігону в цілому.

Наразі, аналогічний полігон виявлений в Києві на острові Долобецький, де ведеться аналогічне спалювання деревини «зеленбудом» Дніпровського району міста. Станом на 2009 рік полігон активно працює  вже 5 років: сміття і залишки спалювання засипають землею і відкривають нові ділянки полігону.

Говорячи про шкоду від діяльності КП УЗН слід закінчити тим, в чому ж причина таких численних порушень з його боку. Причина проста – «зеленбуди» є замкнутими в собі конторами, які відповідають лише за свій ресурс і роблять це одноосібно. Це зумовлює сприйняття себе господарями своєї галузі і підштовхує до зловживань, відчуваючи безконтрольність і безкарність.

МОРАЛЬ: діяльність КП УЗН потребує якнайретельнішого громадського контролю та стеження за дотриманням законодавства на всіх етапах його діяльності.

ПРИКЛАД
Це не може бути застосованим до всіх міст України, та на прикладі Києва можна сказати значно більше, ніж це наведено вище по тексту. КП «Київзеленбуд» остаточно звів себе до замкнутого циклу на всіх етапах діяльності. «Київзеленбуд» замовляє у самого себе за гроші бюджету міста молоді дерева – сам собі за гроші бюджету дерева вирощує – сам вирішує, де висаджувати – сам висаджує – сам проводить обстеження дерев – сам виступає замовником реконструкції парків – сам її проводить, пиляє дерева і нарешті, сам, щоправда незаконно утилізує їх. Виходить така собі «маленька країна», покликана всіма засобами викачувати кошти з міського бюджету. А звідси вже і всі зловживання. Найяскравіше зловживання, яке можна побачити повсюди, вже настільки поширене, що до нього давно всі звикли. Це висаджування молодих дерев навесні. Садоводи знають, що дерева можна висаджувати або рано навесні, коли листя ще не розпустилось, або пізно восени, коли листя вже опало. В місті ж дерева висаджують цілеспрямовано до 9 травня. Згадайте – звична картина: 9 травня, річниця
Перемоги, висаджені молоді зелені деревця… Чи не це ви бачите щороку? Саме так – щороку. До осені невчасно посаджені деревця всихають і цикл починається знову. Наступного року «зеленбуд» знов замовить сам у себе нові дерева і знову висадить їх так, щоб цикл тривав вічно.

Втрата природної цінності.

«Неудачная операция – половина удачного вскрытия»
(народна  мудрість)

Вперше ми з вами підходимо до одного з явищ, направленого на свідому боротьбу проти захисників зелених зон. Якщо все змальоване вище було проблемами, махінаціями, ігноруванням тих чи інших прав або обов’язків, то тепер мова йде саме про свідому боротьбу із вами, нами, із нашою з вами природозахисною діяльністю. Отож, існує відпрацьована десятками прикладів і прикрих випадків методика, коли природні комплекси на ділянці, запланованій під забудову, завчасно знищуються. А потім, коли настає пора отримувати дозволи на будівництво, всі документи погоджуються і головним аргументом до цього стає те, що „територія втратила природну цінність”. І це виявляється чистою правдою. Так, найчастіше, на території зелених зон починають вантажівками зсипати будівельне сміття. В деяких випадках доходить до крайнощів.

ПРИКЛАД
На території Солом’янського парку у Києві, за який того часу точилась чи не найзапекліша боротьба з-поміж усіх проблемних точок в місті, в жовтні 2005 року було вирито два безформенних котловани і протягом ночі злито в них до 100 вантажівок рідкого бетону. Котловани не відповідали обрисам запланованих будинків, просто планувалось заявити, що парк природної цінності не має. Існують прецеденти „втрачання природної цінності” і на землях природно-заповідного фонду. Для Києва такими прикладами є парки-памятки садово-паркового мистецтва „Сирецький гай” і „Феофанія”. Для України в цілому – Ялтинський і Нікітський ботанічні сади. Зокрема за рахунок маніпуляції з „природною цінністю” в жовтні 2005 року планувалось виведення зі складу Ялтинського ботанічного саду понад 46 га.

Навіювання брехні, або «А всі вже знають, що…»

Ще однією махінацією, зовні недалекою від ідеї «втрати природної цінності» є маніпулювання громадською думкою по типу «а всі вже давно знають, що…».
Методика дуже поширена і має такий вигляд: в пресі масово починає з’являтись інформація про те, що десь буде якесь нове будівництво чи щось інше, про це говорять всюди, проводять прес-конференції тощо. При всьому цьому витримується такий тон, немов переможець, що тяжко отримав на прохання всіх перемогу, нарешті інформує всіх про своє досягнення. Коротше можна сказати, що вас переконують: «Це вже точно буде», коли це ще зовсім не точно; кажуть «Це буде нарешті!», коли зараз це лише ідея. Як правило така діяльність починається не тільки до прийняття рішення відповідною радою, а навіть до отримання першого дозволу чи висновку експертизи. Проводити прес-конференції і розказувати про свої  задуми-то не заборонено… Коли вже рішення прийняте, ніхто нічого не говорить і мовчки чимшвидше реалізує проект. Тому, коли про будівництво багато говорять, можна бути переконаним, що всіх потрібних дозволів і рішень у забудовника немає.

Завчасне хибне інформування через пресу направлене на те, щоб підготувати жителів до реалізації проекту в майбутньому. Чим раніше вони про це дізнаються, тим меншим шоком стане будівництво в майбутньому і тим менший протест чинитимуть активні громадяни. За час, поки інформація про проект «устоїться», багато хто просто змириться з ним.

Крім того, нерідко, такі публікації мають на меті привабити інвестора. Тобто в першу чергу видається ряд  публікцій, з яких стає  зрозуміло, що є проект, все погоджено і продумано. Нема лише інвестора (або інвестора на частину проекту). Після цього знаходиться спокушений інвестор і автори проекту за його гроші починають активно лоюбіювати погодження, мотивуючи його необхідність тим, що  вже все є, навтіь інвестор. Все навпаки.

ПРИКЛАД
Протягом 2006 року у Києві розгорнулась боротьба між бажаючими забудувати дніпровську набережну протяжністю кілька кілометрів. Проекти варіювали від концепції відновлення природного вигляду схилів і набережної, що пропонувався Київською ландшафтною ініціативою і до проектів висотної забудови, що безпосередньо виходить до Дніпра (від кампанії «21 Століття»). Не було жодного інвестиційного конкурсу. Та це не завадило «21 Століттю» розповсюдити в пресі інформацію про свою перемогу у цьому конкурсі, помістити це на перші шпальти газет, інтернет-видань і навіть оприлюднити вітання себе з перемогою.

ПРИКЛАД
У 2009 році на офіціному сайті ФК «Арсенал» з*явилась інформація про те, що цей футбольшний клуб збмрається будувати на території Національного природного парку «Голосіївський» найбільшого в Києві футбольного стадіону. В статті говориться, що будівництво заплановане в рамках  Указу Президента України про створення НПП «Голосїівський». Насправді не лише в Указі про цей не йдеться, а і взагалі ніде крім самого сайту футбольного клубу немає. І сама ця стаття є  ні чим іншим, як приманкою для можливого інвестора.

Висновок: слід організовувати власні контркампанії в засобах масової інформації, направлені на інформування громадськості про те, що проект незаконний і будь-як не може бути реалізований.

Як перевірити законність вирубки зеленої зони?
(на прикладі м.Києва)

Знесення та пересадка дерев, чагарників, газонів, квітників може здійснюватися лише в разі наявності спеціального дозволу (ордера). Ордер видається на підставі акту обстеження зелених насаджень, погодженого з Державним управлінням екології та природних ресурсів у м. Києві, і рішення міської або районної адміністрації.

Незалежно від офіційного статусу вашої зеленої зони у працівників, що здійснюють вирубку, ви маєте право спитати того, хто пиляє дерева про наявність таких документів як:
1) акт обстеження зелених насаджень (дерев, чагарників, газонів, парків, лісопарків, насаджень санітарно-захисних зон), що підлягають знесенню чи пересаджуванню в зв’язку із забудовою та впорядкуванням земельних площ;
2) ордер на знесення зелених насаджень.

Акт та ордер оформляються в «зеленбуді». Акт також має бути погодженим Державним управлінням екології та природних ресурсів (у областях, або м.Києві чи м.Севатополі), що засвідчується підписом начальника управління, завіреного печаткою управління.

Якщо таких документів не виявилося, слід негайно звернутися до природоохоронної прокуратури з проханням виїхати на місце до представників скаржників.

Паралельно слід звернутися до Державного управління охорони навколишнього природного середовища для з’ясування того, чи погоджували вони ордер на рубку. Якщо ордер ними не погоджувався – значить, він не дійсний. Як готувати звернення та інформаційні запити детально сказано у спеціальному розділі цієї книги.

Якщо у працівників, що здійснюють рубку (які, скоріш за все, є працівниками «зеленбуду»), ці два документи наявні, перевірте правильність їх оформлення. Обидва ці документи оформляються відповідно до вимог додатків 3 і 2 «Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України».

В акті обстеження зелених насаджень вказується дата його складання; склад комісії, що проводила обстеження; найменування органу, який призначив комісію, із зазначенням номера і дати розпорядження або наказу про її призначення, голови комісії; адреса об’єкта, де проводилось обстеження зелених насаджень.

Внаслідок обстеження зелених насаджень в акті складається таблиця, в якій вказується кількість, вид зелених насаджень, вік, діаметр стовбура на висоті 1,3 метра від землі, якісний стан зелених насаджень (хороший, задовільний, незадовільний), та зазначається, які насадження підлягають зрізуванню чи пересаджуванню; вказується відновлювальна вартість зелених насаджень. Акт підписується головою та всіма членами комісії, завіряється печаткою.

Ордер на знесення зелених насаджень видається на підставі рішення (розпорядження) районної державної адміністрації в м.Києві (в ордері вказується номер та дата прийняття цього рішення чи розпорядження) та на підставі акта обстеження зелених насаджень (в ордері вказується номер та дата його підписання). В цьому документі встановлюється строк вирубки (тобто вказується дата, до якого рубка має завершитися) та напрямок використання вирубаної деревини.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: Незаконною рубкою вважається рубка без спеціального на те дозволу або за наявності дозволу, але не тих рослин, не на тих площах, ділянках, не в тій кількості, не в ті терміни, що передбачені дозволом.

Говорячи про законність діяльності «зеленбудів», не можна не пригадати ще одного, можливо найяскравішого прикладу.

ПРИКЛАД
В березні 2009 року Верховною Радою України було сформовано Тимчасову слідчу комісію (ТСК), покликану перевірити законність діяльності київської міської влади у різних галузях. Серед них, звісно – і зелені зони та зелене господарство. В ході роботи ТСК було виявлено і озвучено ряд  фактів, яких  може бути достатньо для ув*язнення керівництва центрального апарату та підрозділів «Київзеленбуду».

Так, наприклад, стало відомо, що столичні «зеленбуди» не мають актів на право користування земельними ділянками і самі ділянки не  винесені в натуру на місцевості. Тобто жодних  підстав на діяльність на цих ділянках  у «зеленбудів» немає. Тим більше, «зеленбуди» не мають жодних підстав для отримання бюджетних  коштів на діяльність в межах цих ділянок а також на те, щоб доволяти інших суб*єктам проводити свою діляльність в межах зелених зон. КО «Київзеленбуд» здійснює діяльність згідно з документами, що не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Також представниками Державної екологічної інспекції у м.Києві було озвучено, що в деяких випадках, кошти, що  перераховувались як компенсація втрати зелених  наасаджень, нараховувались не  до міського бюджету, а до  рахунків окремих  підрозділів «Київзеленбуду», або навіть його керівників. ТСК звернулась з проханням перевірити ці факти силами Державної  податкової  інспекції  ат КРУ. Проте результати цієї перевірки нам не відомі (як і підсумкові результати роботи комісії)..

На останок хочеться додати трохи про омолодження деревних насаджень в принципі. Нерідко, після місячників з благоустрою оголошують в числі перших і статистику скільки висаджено молодих дерев. Скільки знесено старих, ніколи не говорять. Тим більше, старі дерева зносять протягом всього року, а молоді саджають лише під час офіційних «місячників». Та навіть якщо замість одного старого дерева буде висаджено 3 молодих і всі вони виживуть, протягом кількох найближчих років вони ніколи не компенсують тієї кількості кисню, що виділяє одне старе дерево.