Прийнятий конференцією Руху 28 листопада 1994 р. в м.Нижній Новгород.
(Автор українського перекладу - Василюк Олексій. Переклад поки не затверджений як офіційний.)
РУХ Дружин по охороні природи виник у 60-х роках ХХ століття як студентський природоохоронний рух. В той час лише спеціалісти намагались попередити суспільство про те, що насувається екологічна небезпека. Тепер, як і тоді, людство продовжує вперто рухатись до екологічної катастрофи, і невідомо, чи залишиться воно після неї.
Моральною основою цього безперервного руху у прірву є хибна думка, що людство принципово відрізняється від решти живого світу і може існувати у штучно створеному ним середовищі, що воно не потребуватиме того первинного природного оточення, в якому виникло. Більшість людей вважають цю винятковість проявом розуму і переконані, що цього досить, щоб виправдати будь-яке насилля над природою.
Таке ставлення до природи переважає в нашій країні як у громадській думці, так і в державній політиці. Держава йшла і обіцяє далі йти цим шляхом. Тому його спроби налагодити справу охорони природи не дають помітного результату. Масштабність і активність сьогоднішнього екологічного руху викликані тим, що вже мільйони людей безпосередньо на власному здоров’ї відчули наближення екологічної катастрофи.
Рух Дружин по охороні природи був і лишається перш за все рухом за збереження живої природи.
Це значить, що:
1.Ми усвідомлюємо, що всі живі істоти бажають жити, і жити вільно, в неменшій мірі, ніж людина.
2.Ми не визнаємо моральних претензій людства на виняткову роль і владу над природою.
3.Ми бачимо ілюзорність цієї влади. Ми бачимо, що діяльність людства схожа на поведінку інших видів за відсутності зовнішніх або внутрішніх обмежувачів: через надмірне споживання природних ресурсів вони виснажують середовище свого існування. В результаті – різке скорочення чисельності або загибель виду. Для людства механізмом, який веде до такого завершення, є епідемії старих і весь час виникаючих нових, невідомих раніше хвороб, часті міжусобні конфлікти і війни, зростаючі зони екологічних катастроф на фоні загального погіршення здоров’я людства.
4.Ми сподіваємось, що розум людства проявиться саме в тому, що воно встигне зрозуміти згубність існуючої системи поглядів на взаємовідносини людини і природи, встигне зупинитись і переглянути їх.
5.Зі свого боку, Рух Дружин по охороні природи буде боротись:
а)за зміну поглядів людей на природу і своє положення в ній – за збереження первинних природних комплексів;
б)за збереження і відновлення живої природи на порушених людиною територіях;
в)за бережливе використання ресурсів на основі поміркованих потреб, виходячи з пріоритету збереження стійкості природних систем;
г)за гідну постановку справи охорони природи в країні.
Ми вважаємо своїм моральним обов’язком охороняти природу від варварського нищення людьми.
Ми відчуваємо себе частиною цієї природи.
Ми не можемо жити в бездіяльності, коли бачимо її загибель.
Ми захищаємо те, що любимо.
Напрямки і форми роботи Руху Дружин по охороні природи будуть залежати від чинної обстановки, традицій і можливостей учасників Руху, обумовлених його соціальним і професійним складом.
Рух, основу якого складають студенти і спеціалісти природничого профілю, виступає за компетентність і професіоналізм у вивченні і вирішенні проблем охорони природи. В той же час, він братиме участь і у масових екологічних кампаніях.
Головним для учасників Руху є конкретна практична природоохоронна діяльність. Для нього неприпустимо перетворювати цю роботу на модну розвагу, політичну приманку або засіб збагачення.
Рух і його члени будуть співробітничати у справі охорони природи з усіма, крім тих, хто закликає до ворожнечі між людьми.
Природа Землі єдина, турбота про її збереження має поєднати людство, не дивлячись на національні, релігійні і державні відмінності, які його розділяють.
Рух Дружин по охороні природи чекає на однодумців і готовий прийняти їх у свої ряди.
У природи всюди мають бути свої люди!
(ПРИНЯТ КОНФЕРЕНЦИЕЙ ДВИЖЕНИЯ 28 НОЯБРЯ 1994 г. В НИЖНЕМ НОВГОРОДЕ)
ДВИЖЕНИЕ Дружин по охране природы появилось в 60-х годах XX века как студенческое природоохранное движение. В то время только специалисты пытались предупредить общество о надвигающейся экологической опасности. Теперь, как и тогда, человечество продолжает упорно двигаться к экологической катастрофе, и неизвестно, сохранится ли оно после нее.
Моральной основой этого непрекращающегося движения к пропасти является заблуждение, что человечество принципиально отличается от остального живого мира и сможет жить в искусственно созданной им среде, перестанет нуждаться в том изначальном природном окружении, в котором оно возникло. Эта исключительность, понимаемая большинством как проявление разума, считается достаточной для нравственного оправдания любого насилия над природой.
Подобное отношение к природе главенствует и в нашей стране как в общественном мнении, так и в государственной политике. Государство шло и обещает идти по этому пути. Поэтому его попытки наладить дело охраны природы не дают заметного результата. Широта же и активность сегодняшнего экологического движения вызваны тем, что уже миллионы людей непосредственно на собственном здоровье ощутили приближение экологической катастрофы.
Движение Дружин по охране природы было и остается прежде всего движением за сохранение живой природы.
Это означает, что:
1. Мы сознаем, что все живые существа хотят жить, и жить свободно, в неменьшей степени, чем человек.
2. Мы не признаем нравственных претензий человечества на исключительную роль и власть над природой.
3. Мы видим иллюзорность этой власти. Мы видим, что деятельность человечества похожа на поведение иных видов в отсутствие внешних или внутренних ограничителей: из-за чрезмерного потребления природных ресурсов они истощают среду своего обитания. В результате – резкое сокращение численности или гибель вида. Для человечества механизмом, ведущим к этому итогу, служат эпидемии старых и все время возникающих теперь новых, неведомых ранее болезней, множащиеся междоусобные конфликты и войны, локальные, но постоянно расширяющиеся зоны экологических катастроф на фоне общего ухудшения здоровья человечества.
4. Мы надеемся, что разум человечества проявится именно в том, что оно успеет понять гибельность существующей системы взглядов на взаимоотношения человека и природы, успеет остановиться и пересмотреть их.
5. Со своей стороны, Движение Дружин по охране природы будет бороться:
а) за изменение взглядов людей на природу и свое положение в ней – за сохранение естественных природных комплексов;
б) за сохранение и восстановление живой природы на нарушенных человеком территориях;
в) за бережное использование ресурсов на основе разумных потребностей, исходя из приоритета сохранения устойчивости природных систем;
г) за должную постановку дела охраны природы в стране.
Мы считаем своим нравственным долгом охранять природу от варварского уничтожения людьми.
Мы ощущаем себя частью этой природы.
Мы не можем бездействовать, видя ее гибель.
Мы защищаем то, что любим.
Направления и формы работы Движения Дружин по охране природы будут зависеть от складывающейся обстановки, традиций и возможностей участников Движения, обусловленных его социальным и профессиональным составом.
Движение, основу которого составляют студенты и специалисты естественнонаучного профиля, выступает за компетентность и профессионализм в изучении и решении проблем охраны природы. В то же время оно будет участвовать и в массовых экологических кампаниях.
Главным для участников Движения является конкретная практическая природоохранная деятельность. Для него недопустимо превращение этой работы в модное развлечение, политическую приманку или средство наживы.
Движение и его члены будут сотрудничать в деле охраны природы со всеми, кроме тех, кто призывает к вражде между людьми.
Природа Земли едина, забота о ее сохранении должна объединить человечество, несмотря на разделяющие его национальные, религиозные и государственные отличия.
Движение Дружин по охране природы ждет единомышленников и готово принять их в свои ряды.
У природы везде должны быть свои люди!
