На Київщині знищують одну з останніх віковічних дібров, ігноруючи природоохоронне законодавство і здоровий глузд

Не багато на Київщині лишилось старих дубових масивів, в яких аж дух захоплює від величі зелених велетнів. Ці споконвічні дерева багато чого бачили на своєму віку, і ніщо не могло їх надломити. Окрім бензопили…

Один з таких дубових пралісів зростає неподалік від села із мальовничою назвою Великий Ліс, Бородянського району Київської області. Сама назва села говорить, який там був колись ліс. Від його колишнього розміру серед різного віку порубок дивом вцілів шматок старезного дубового лісу з півтора десятка гектарів площею. Цей ліс – мабуть один з останніх на Київщині, де досі збереглось бортництво – стародавня форма бджільництва, при якому бджіл тримають не у вуликах, а у штучних дуплянках в лісі. Такі «вулики» ще і нині можна побачити на деревах в цьому лісі. Крім того, цей ліс має історичне значення і у іншому плані, проте мало хто про то знає. Навколишніми селами проходила Подільська похідна група Армії Української Народної Республіки під час Другого зимового походу 1921 року. Цілком імовірно, що під цими могутніми стовбурами відпочивали воїни, насолоджуючись тишею між боями…

фото 1. Віковічні дуби сягають вражаючих розмірів

фото 2. Борть, одна з останніх на Київщині

Не дивно, що в цьому лісі зберігся ряд рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. Власне, тільки в таких старих лісах вони і збереглися. Це рідкісна чорна береза, а також орхідея зозулині сльози яйцевидні. Більшість людей навіть не здогадується про їх існування, поки рослинні раритети тихенько зникають під натиском лісорубів. А тут вони росли собі та й не знали горя. До минулого року…

фото 3. Зозулині сльози яйцевидні

Коли ми відкрили для себе цю діброву, яка знаходиться у 57-му кварталі Шибенського лісництва Клавдієвського лісгоспу, 2,5 га її вже було знищено. Тож ми вхопились за порятунок вцілілого лісу, над яким вже нависала загроза, – ще 2,5 га розмічалось під майбутню рубку. Було проведено екологічну експертизу і складено експертний висновок, що підтверджував цінність цього лісу та свідчив про неприпустимість жодних порушень його, як-то проведення рубок тощо. Науковцями було підготовано наукове обґрунтування створення ботанічного заказника місцевого значення «Великий ліс», що мав би забезпечити охорону цього унікального лісового масиву. А потім почалась неймовірна веремія звернень, запитів та інших листів до державної екологічної інспекції, державної лісової агенції, прокуратури та ін. з метою скасувати лісорубний квиток на цей ліс та погодити створення заказника. Але Міністерство екології порушило процедуру створення заказника, і, замість того, щоб погодити та почати погодження із лісгоспом, запитало сперш думки у лісівників. Звичайно ж вони проти! І ми отримали відповідь, що «в зв’язку з тим, що землекористувач не погоджує створення заказника, держуправління припиняє роботу по створенню заказника». Але ж саме держуправління має пробивати створення заказника у землекористувача, а не питати його думку та складати руки!

фото 4. Перша вирубка, початок 2011 року

Далі – більше. Від Держлісагенції і Клавдієвського лісгоспу, що є землекористувачем цього лісу, ми отримали відповідь, що це «перестійний ліс, який має низьку повноту та є епіцентром розмноження шкідників». Тобто його необхідно зрубати. Казка для дітей, яку лісівники вішають всім на вуха. За логікою лісівників, без людського втручання ліс і все, що живе в ньому, всохне, згниє, розсиплеться і буде з’їдено шкідниками, а вони – лісоруби, – рятівники лісу. Повна нісенітниця, але, як свідчить мій особистий досвід, деякі лісівники взагалі не визнають багатосотрічних пралісів, не рубаних людиною, як-то Біловезька Пуща! Це не вкладається в їх зіпсовану поганою пропагандою логіку! Або вкладається, та не можна ж таке визнавати, бо як інакше гроші заробляти на лісі!

Ось і тут – повне ігнорування Законів України «Про Червону книгу України», «Про охорону навколишнього природного середовища», ба, більш того, закиди в некомпетентності зі сторони Держлісагенції! При тому, що обгрунтування і експертизу готували доктори і кандидати біологічних наук! Це вже прояв неповаги на межі з хамством. А державний орган, що має стежити за виконанням екологічного законодавства, – Держекоінспекція, – замість того, щоб припинити дію лісорубного квитка, відповідає, що рубка погоджена міністерством екології! Тим самим зізнаючись чи то у професійній непридатності, чи то у невиконанні службових обов’язків!

А ще ми отримали відповідь, що «дерева та чагарники, занесені до Червоної книги, в рубку не призначались». Але ж орхідея – то не дерево і не чагарник! Ще одне зізнання у відсутності елементарних біологічних знань від держлісагенції. А на наш повторний лист, де ми пояснили, що орхідея – то трав’яниста рослина, була отримана відповідь, що «повторні аналогічні звернення згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються». Але ж звернення не аналогічне!

Найгірші сподівання справдились. 2,5 га споконвічної діброви поїхали на меблі в Італію. Чи Туреччину. Чи ще кудись. А між тим було знищено місце існування орхідей, єдине в довколишніх лісах. І чорних берез не стало. Попри відповідь, що дерева з Червоної книги в рубку не призначались! Мало того, що лісівники вважають орхідеї деревами, так ще і не виконують свої слова, викладені в офіційних листах.

фото 5. Нова рубка, 13 січня 2012 року

фото 6. Тут росли орхідеї, зображені на третьому фото

Ця ситуація показала кілька характерних явищ для нашого лісового господарства:
1.Повне ігнорування природоохоронного законодавства
2.Нульовий діалог з громадськістю, на рівні «куди ви свій ніс пхаєте?»
3.Цинізм, лицемірство і хамство зі сторони Держлісагенції
4.Відсутність елементарних біологічних знань у деяких посадовців Держлісагенції
5.Відсутність контролю зі сторони Держекоінспекції
6.Невиконання професійних обов’язків Держекоінспекцією і Міністерством екології і природних ресурсів.
7.Ставлення до лісу як до купи дров і дошок на корінню.

На разі залишилось трохи більше 5 га віковічної діброви. Ще не все втрачено, і ми намагатимемось далі довести справу до кінця і притягти до відповідальності осіб, винних у порушенні природоохоронного законодавства. І поки стоїть в цій діброві дуб-патріарх, що має три обхвати стовбура завширшки, нас не покидатиме бойовий дух. Дуб був, є, і залишатиметься символом стійкості і незламності козацького характеру і бойового духу. І ми віримо, що він нам допоможе)

фото 7. Ще не все втрачено і є за що боротися!

Ми вірим, не зміліють наші ріки,
І небо не затьмарить чорний дим,
Мала ріка зростає у велику –
Майбутнє – належить молодим!
/з фольклору ДОП/

Андрій Плига.

One Response to На Київщині знищують одну з останніх віковічних дібров, ігноруючи природоохоронне законодавство і здоровий глузд

  1. […] це Клавдієвський лісгосп, знищивши частину однієї з найстаріших дібров […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *