Активісти відвідали мисливські угіддя Януковича (ФОТО)

Плани по перетворенню резиденцій Януковича у нацпарки починають здійснюватися: вже 25 лютого група екологів здійснила пробний виїзд до Сухолуччя. Матеріали щодо стану земель і наслідках їх самовільної окупації представлені у звіті про поїздку.

Село Сухолуччя існує на березі Дніпра щонайменше 400 років. Території на північ від Сухолуччя – це мальовничі ліси, болота, заплави Дніпра і Тетерева. У 2010 році тут майже створили національний природний парк, всі необхідні документи вже були зібрані. Але замість цього у селі з’явився КПП мисливського господарства “Дом лісника” і Сухолуччя стало однією з багатьох резиденцій Віктора Януковича. Для місцевих жителів проїзд до хуторів на території відбувався лише по спеціальних перепустках. Юридично за господарством закріплено 17,5 гектар земель, але фактично у ньому було задіяно до 30 тисяч гектар. Звичайно, додаткові землі перебували у державній власності, що не заважало представникам влади використовувати їх у своїх потребах. 

Сподіваємося, що у теперішніх умовах питання повернення земель до держвласності і створення на них об’єкту заповідного фонду вирішиться без зайвої тяганини.

Годинна поїздка дорогами високої якості – і ми потрапляємо з Києва у Сухолуччя. Дороги дійсно дивують. Небагато куточків Київської області може похвалитися таким асфальтовим покриттям. Адже загальна сума використаних на ремонтні роботи кошт складає, по офіційним даним, більше 115 млн гривень.

На проходженні загального КПП у Сухолуччі перешкоди не закінчуються: у лісовому господарстві ми потрапляємо на другу смугу парканів. За словами охоронця цієї внутрішньої території паркани ховають маєток і вольєри з тваринами. До цього чоловік додає, що на облік всіх тварин на території ми запросто можемо витратили тиждень. До цієї частини охорона нас не пропускає, вимагаючи додаткового дозволу. Це нас не засмучує і ми прямуємо глибше у ліс. Потрапляємо до ще однієї внутрішньої садиби, ця вже відчинена для відвідувачів. Оглядаємо будинок і прилеглі споруди. Все дерев’яне, нагадує “Хонку” з Межигір’я, новесеньке.
 Будівлі знаходяться на березі Дніпра, за ними бачимо зграю водоплавних птахів.
 Можно починати відчувати себе мисливцями!

За садибами починаються справжні мисливські угіддя.

 Близько трьох годин ми блукаємо мережею внутрішніх доріг, бачимо вольєри для утримання тварин, найбільші з них простягаються уздовж дороги на кілометри. Дуже багато невеликих веж для відстрілу тварин, вони розміщені прямо на дорогах для комфорту мисливців

У годівницях для тварин повно сіна.

Бачимо багато слідів: кабани, козулі, навіть лосі. Один кабанчик побіг біля нас. Серед болота знаходимо боброві хатки.
Серед дикої природи постійно потрапляємо на сліди перебування людей. Дерев’яні навіси для відпочинку, у яких передбачено навіть освітлення від генераторів.
Багато об’єктів було заплановано, ми бачимо підготовлені для розбудови місця.
Багато свіжих вирубок, назустріч нам трапляються лісовози. Згодом ми побачили діючу лісопильню, до якої прямували машини.
До позитивних наслідків від попереднього статусу земель Сухолуччя можно віднести чистоту земель і заселеність дикими тваринами. Це не дивно, адже простим смертним вхід на територію було заборонено. І зараз стан Сухолуччя ідеально підходить для створення на його території нацпарку.

Дар’я Ширяєва

Фото: Олександр Соколенко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *