Заповідник «Крейдова флора»

С.В. Лиманський

Відділення «Крейдова флора» розташоване на прирічкових схилах правого корінного досить високого гористого берега долини Сіверського Дінця, на відрізку його течії між правобережними притоками Казьонним Торцем та Бахмутом.
kf
Основу території заповідника складають відкриті крейдяні схили на ділянках від с.Пискунівка до с.Крива Лука і після невеликої перерви – від останнього до с.Закітне. Загальна протяжність цього масиву понад Сіверським Дінцем становить майже 10 км з периметром біля 25 км, а його ширина в залежності від наявності збереженого рослинного покриву змінюється на різних ділянках від 0.5 до 3 км. Загальна площа заповідної ділянки відносно велика – 1134 га. Розташована «Крейдова флора» на територіях двох адміністративних районів – Слов’янському, площею 634,0 га на землях Рай-Олександрівської сільської ради, та Краснолиманському – площею 184,0 га на землях Ямпільської сільської ради і 316,0 га на землях Криволуцької сільської ради. Створений заповідник «Крейдова флора», як філіал Українського степового природного заповідника НАН України розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 310-р від 14.07.1988 р., та Постановою Президії АН УРСР № 3262 від 13.07.1988 р. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Науковим куратором є Інститут ботаніки ім.. М.Г.Холодного НАН України (1,2,4,6,7).

Специфічного вигляду заповідному масиву надають численні відслонення крейдяних відкладів , які відіграють значну роль у будові сучасного рельєфу північно-західної частини Донецького кряжа.

Корінний берег тут значної висоти (50-70м), крутий (до 70 градусів),розчленований не тільки густою мережею дрібних рівчаків, але й глибокими та відносно короткими ярами і балками, які прорізують крейдяні товщі на таку глибину, що відносні висоти берегів річки набирають вигляду справжніх крейдяних гір з численними обривами, ущелинами, каньйонами, скелями та уступами. Дно балок і ярів, як правило, має вторинне поглиблення у вигляді вузьких і глибоких ущелин з відпрепарованими стовпчастими останцями та усіяних крейдяними брилами, уламками та щебенем. Все це разом обумовлює надзвичайно мальовничі краєвиди.

Флора і рослинність крейдяних відслонень відрізняється значною кількістю реліктових та ендемічних видів, історія виникнення яких губиться в глибині віків. Вивчення подібних видів, одним з яких є Pinus sylvestris L. var. сretacea Kalen., з’ясування їх ролі в демутації крейдяних відслонень дає ключ до розуміння специфіки участі субстрату у процесі формування рослинного покриву. Крім цього, вивчення розвитку P.s. var. cretacea у різноманітних фітоценотичних та едафічних умовах має дуже велике практичне значення для заходів щодо боротьби з ерозією та наукове – для вивчення морфологічних її особливостей, як основного компонента фітоценозів.

«Крейдова флора» є яскравим прикладом зміни рослинності після припинення дії руйнівних антропогенних факторів, тут ідуть значними темпами процеси відновлення первинних рослинних угруповань під дією природного поновлення сосни крейдяної та безпосереднє формування заключних стадій ценогенезу (1,2,4).

Список видів рослин «Крейдової флори» було складено В.С.Ткаченко та Н.О.Парахонською. Він включає 490 видів із 274 родів та 65 родин (6). До Червоної книги України занесено 27 видів, ендеміків – 21 вид. До Європейського червоного списку занесено 6 видів рослин у тому числі гісоп крейдяний, дрік донський,ковила Залеського, пирій ковилолистий, ранник крейдяний, що становить 55% від кількості таких рослин в цілому по Українському степовому природному заповіднику.

Попередній список видів тварин «Крейдової флори» складається зі 167 видів птахів, 33 види ссавців, 8 видів земноводних,8 видів плазунів. До Європейського червоного списку занесено близько 10 видів тварин (8).
.

Література:
1. Лиманський С.В. Аналіз походження, віку та розвитку стовбурів дерев сосни крейдяної в деревостанах «Крейдяної флори»// Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова».-2004.-Т.6.С.134-137.
2. Лиманський С.В. Природне поновлення сосни крейдяної у відділенні Українського степового природного заповідника «Крейдяна флора» у перші роки постпірогенного періоду.// Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова».-2006.-Т.8.С.70-75.
3. Литвинов Д.И. О реликтовом характере флоры каменистих склонов в Европейской России. – Тр. Ботан. музея Акад. наук,1902, вып. 1, с.76 – 109
4. Ткаченко В.С., Генов А.П., Лиманський С.В. Основні зміни в рослинному покриві «Крейдової флори» за десять років заповідання. // Укр.Ботан.Журн. 2002.-Т.59.-№5.-С 562-568.
5. Талиев В.И. Меловые боры Донецкого и Волжского бассейнов. – Харьков, 1896. – 58 с.
6. Ткаченко В.С., Дідух Я.П., Генов А.П. та ін.. Український природний степовий заповідник. Рослинний світ: Фітосоціоцентр, 1998.-280с.
7. Лиманський С.В. Сохранение кретофильной растительности в отделении «Меловая флора» Украинского степного природного заповедника.// Збереження степів України.-Київ Академперіодика. 2002.-с 125-129.
8.Червона книга України. Рослинний світ.-К.:УЕ ім.. М.П.Бажана, 1996.-608 с.

Posted in Без категорії | Leave a comment