Прерії Америки, савани Африки, степи України... Неповторний простір, де багатство природи і скарби історії сформували свій особливий світ. Тим, хто хоче доторкнутись до історії скіфських могил, козацького Дикого поля, і зустріти українських пеліканів, варто поспішити. Останні ділянки степу ще можна побачити в заповідниках, однак їх позиції слабшають.40% території України належить до степової зони. Однак фактично степ займає близько 1-4% країни, а решту – пшеничні лани і ріпакові плантації. Починаючи з 1956 року площа лісопосадок в степовій зоні збільшилась у 2,7 рази. Цілинний степ зберігся в заповідниках «Українському Степовому», «Луганському», «Єланецький степ», регіональних ландшафтних парках «Кінбурнська коса», «Гранітно-Степове Побужжя» та біосферному резерваті «Асканія Нова». В трьох останніх дозволений туризм.
Чим важливі степи, окрім рідкісних рослин і тварин? Відповідає викладач кафедри біології Миколаївського Державного університету імені Сухомлинського Олег Деркач.
- Природні ландшафти цінні і самі по собі, вони підтримують кліматичний баланс всієї країни. Окрім того, степ – найкраще природне пасовище, сінокіс і медозбір. В розумних межах випасання худоби і сінокосіння тут навіть сприятливі. Цілинний степ – це „фабрика” чорнозему. Саме тут формується найродючіший у світі ґрунт. Думаю, скоро нам доведеться вчитись відтворювати степи на сільськогосподарських землях, аби повернути їх до родючого стану. Та і взагалі, це є еталон тої природи, в якій сформувався наш менталітет.
Шкода, та оберігати український степ згодні не всі українці. Так, регіональний ландшафтний парк „Кінбурнська коса” в Миколаївській області веде напружений бій на три фронти. З одного боку на нього натупає місцева влада, рішеннями якої його постійно зменшують і не надають обіцяного статусу Національного парку. З іншого – завдають клопоту нелегальні забудовники, мисливці і автотуристи. А довершують справу місцеві лісники, котрі взяли собі за мету засадити територію сосною.
Голова Миколаївського лісництва Петро Паламарюк пояснює соснову експансію так: „Миколаївська область має найменший відсоток лісів у Європі! Цього не можна так полишати. Ми вивчили властивості місцевих ґрунтів і вирішили, що сосна тут підходить найкраще. Хоча вона і підвищує пожежну небезпеку. Наша мета – краща екологія, за якої людям буде де погуляти в лісі, а пташкам буде де зробити гніздо.” Чому головний лісник не хоче змиритись з чи не найбільшим в Європі відсотком степів і дати можливість степовим пташкам виводити потомство серед високої трави, а не на деревах, він не пояснив.
Між тим, природа Кінбурну без перебільшення унікальна. Це найбільша в Україні коса, утворена в місці впадіння Дніпра в Чорне море. Степові ландшафти оздоблені безліччю озер і плавнів, вздовж моря тягнуться піщані пляжі. Величезні зграї птахів живуть тут або відпочивають перед перельотом через море. Серед них – навіть екзотичні для України пелікани. А на суходолі розташоване найбільше в Європі поле орхідей. Орхідеї, а також типова для степів рослина – ковила, охороняються Червоною Книгою України.
Петрович Зиновій Йосипович, директор РЛП „Кінбурнська коса” жаліється на лісників і мисливців.
- Нещодавно сталась жахлива пожежа у Бієнкових плавнях. Ми підозрюємо в цьому мисливців, котрі перед тим заїхали туди на квадрациклах. За нашими підрахунками, рослини кожного гектару цілинного степу коштують близько 10 мільйонів гривень. У нас були приклади, коли лісники знищували ділянки, де росли останні 300 рослин рідкісного тюльпана Шренка або 500 останніх пізньоцвітів Анкарського. Сосна, між іншим, приживається тут вкрай погано.
І такі маразми можна побачити не тільки на Кінбурні. В степах Токмацького району Запорізької області лісники розорали 8 гектарів цілинного степу з рідкісними рослинами, щоб посадити ту ж таки сосну. А згодом на цій ділянці посадили сосну кримську і ... кавуни! Очевидно, такий хід був придуманий, аби отримувати подвійний прибуток: на Новий рік продавати молоді сосни, а влітку – кавуни.
В Українському степовому заповіднику через неготовність до пожежонебезпечного періоду, у березні 2007 сталась пожежа, знищено 1/3 площі філіалу „Хомутовський степ”. Щоб зупинити пожежу, розорали 9 га степу. На його відтворення потрібно буде 100 років. Збитки, нанесені заповіднику, оцінюють у 2 млн грн. Там же щороку працівники заповідника заготовляють очерет для віників.
Цікаво, що навіть на Київських пагорбах можна відшукати популяції ковили – типово степової і дуже рідкісної рослини. Однак вони зникають під натиском забудови.
Між тим, ще не пізно оберігати і навіть відтворювати степ. На думку столичного ботаніка Івана Парнікози, клаптики степу можна об’єднати і повернути сюди необхідні рослини і тварин, наприклад, коней Пржевальського. Іван Парнікоза: „Точну цифру дати неможливо, оскільки остання інвентаризація степів проводилась у 1996, та і вона була неповною. До 100 тис га степу збереглось на військових полігонах”.
Якщо схаменемось вчасно – степ зачаровуватиме своєю красою ще не одне покоління українців і закордонних туристів.
------------------------------------------------
вперше опубліковано в
до речі, на Київщині є дуже багато степу. лише в одному Миронівському районі зараз створюється до 10 заказників в степових балках, найбільший з яких планується на площі 3900 га!