Як скривджені ведмеді проходять реабілітацію у Національному природному парку “Синевир”

Не тільки моїми улюбленцями з першого погляду стали найбільші хижаки Карпат — бурий Потап і світло-палева Бубочка. Всі, хто спостерігав за ними сонячного травневого дня неподалік високої металевої огорожі, не могли не радіти з грайливого настрою жвавих тварин на новенькому майданчику спеціального вольєру, відкритого наприкінці минулого року у реабілітаційному центрі для бурих ведмедів — Національному природному парку «Синевир».

Важко було повірити, що за півроку до цього шістьох симпатичних ведмедів привезли до реабілітаційного центру знесилених і доведених до критичного стану. Особливо безнадійним, як розповів ветеринар Михайло Маслей, був Потап: йому міцно в'ївся в шию нашийник-ланцюг, який непросто було видалити.

Ми вже розповідали історію Потапа («День», № 38-39 від 2 березня 2012 року): ведмедя тримали у тісній клітці в луганському кінноспортивному клубі «Барс», цькували собаками, і до всього затісний нашийник душив дорослого ведмедя. На страждання тварини звернули увагу журналісти та громадськість. Ведмедя відібрали у господаря-садиста, а фахівці «Синевира» із закордонними колегами доставили його до місця лікування.

Десятирічного Беню колишні господарі з міста Козятин Вінницької області заради прибутку довели до жахливого дистрофічного стану. Ведмедицю Ірину два десятки років утримували у тісній клітці з арматури в місті Городок Хмельницької області.

Умілий догляд за шістьма пацієнтами новоствореного центру реабілітації (вже надійшли прохання забрати ще 18 хворих тварин, але наразі немає можливості) дав результат. Адже тепер ведмеді вперше не голодують, на карантині до щедрого раціону їм додають ще й вітамінізовані добавки.

Дедалі впевненіше почуває себе ведмедиця Роза, а найбільший Дюрій, привезений із Ясіня, з худенького, занедбаного і виснаженого поступово перетворюється у найбільшого і найгарнішого, понад 300-кілограмового мешканця реабілітаційного центру, дуже схожого на родича гризлі. Він охочий фотографуватися, хоча працівник центру застеріг мене не торкатися клітки, бо Дюрій дуже спритний.

Входження ведмедів у звичний ритм життя потрібно бачити! Наприклад, вихід у широкий вольєр Потапа і Бубочки став справжньою виставою повернутої радості. Ведмідь із новою подругою гасали по колу, як маленькі діти, боролися, час від часу перепочиваючи і ласуючи листям чорниці, знімаючи з ялинки... яблука, прив'язані дбайливими господарями центру. Але найулюбленішою атракцією зміцнілої парочки стало купання і дружня боротьба у невеликому басейні. Видовище неповторне!

— Наш 12-гектарний реабілітаційний центр, — каже директор НПП «Синевир» Микола Дербак, — перший в Україні. Подібні заклади існують лише в деяких країнах Європи: Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії. Облаштований на кошти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, він конче потрібен тваринам, які зазнали жорстокого поводження, потерпіли від стихійного лиха тощо. Проведено велику роботу, тепер всю територію надійно обгороджено, охочі можуть спостерігати за ведмедями на відстані. Впорядкування триває.

У майбутньому тут потрібне розширення території — скривджених ведмедів значно більше, ніж очікувалося.

Джерело: karpatnews.in.ua

Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі


Приєднуйтесь!