Хресна дорога на заповідній території

Рідкісні представники флори та фауни, що збереглись на унікальній, за словами природоохоронців, горі Хомець, що у парку “Знесіння”, мають щоразу менше шансів вижити. Адже на заповідний статус гори на наших теренах, як не дивно, зважати не заведено: спочатку на горі з’явився хрест, потім — хресна дорога, а тепер місцеві мешканці намагаються ще й “благоустроїти” за своїми потребами та смаками заповідну територію — зробити тут сходи та посадити квіти.

“Ратуша” вже писала про конфлікт, який виник на заповідній горі Хомець на релігійному ґрунті: на одному з найцінніших клаптів землі парку, що перебуває під суворим захистом закону, місцева громада вирішила збудувати хресну дорогу. Тоді між дирекцією парку та місцевою громадою виник конфлікт, адже на заповідній території не можна не лише нічого встановлювати, але, за законом, і заходити на цю територію нікому, крім науковців, не можна, щоби дати можливість території та її мешканцям (вже згадуваній тут флорі та фауні) розвиватися за своїми законами без впливу людини.

Питання хресної дороги і загалом незаконно встановлених хрестів активно обговорюють уже не вперше. Загалом усі (навіть представники церкви) засуджують самобуд, навіть якщо йдеться про встановлення хрестів. Адже щоби щось встановлювати, слід спершу отримати дозвіл і мирської, і церковної влади. Хресну ж дорогу збудували без будь-яких погоджень.

Представники місцевої громади переконували, що хрести на горі Хомець не лише не зашкодять горі, але навпаки, захищатимуть її, адже належної охорони, парк, мовляв, не може забезпечити, тож гору облюбували пияки, наркомани та хулігани. На заповідній горі, мовляв, палають багаття та горить трава, тут постійно валяються використані презервативи, шприци та порожні пляшки. Хресна ж дорога віднадить таких „шанувальників відпочинку на природі”. Та й, переконували люди, чим природі може зашкодити групка віруючих людей, що від часу до часу ходить тутешніми стежками, щоби помолитися, адже ходять, мовляв, люди лише стежками, траву не витоптують, сміття не розкидають...

Проблему активно обговорювали рік тому. Тоді директор Регіонального ландшафтного парку “Знесіння” Олександр Завадович ви словлював свої побоювання, що самою лише хресною дорогою це, ймовірно, не обмежиться „Спочатку на горі збудують капличку, згодом — церкву...”. Проблему обговорили, церковна влада навіть підготувала звернення до своїх мирян із проханням закони не порушувати... і на тому все закінчилося.

Цієї весни ж побоювання пана Завадовича почали збуватися: місцева громада, попри закони України, таки вирішила внести у ландшафт заповідної гори Хомець свої “корективи”.

“8 квітня служба охорони парку “Знесіння” виявила п’ятьох осіб 1931 — 1939 років народження, які намагалися зробити на горі ґрунтові сходи. Служба охорони в оперативному порядку викликала Личаківський райвідділ міліції. Оперативно слідчий відділ на місці взяв покази п’яти порушників. Зараз з цього приводу ведуть розслідування”, — повідомив “Ратушу” інспектор парку “Знесіння” Галич Тарас.

Місцеві мешканці, каже, порушниками себе тут не почували. П’ятеро дідусів, віком 70 — 80 років спокійненько собі працювали лопатами на заповідній території. А коли їх зупинила охорона, ще й попросили довго їх не затримувати, адже, окрім спорудження грунтових сходів на горі Хомець, вони за планували ще й квіти посадити.

“Три церковні громади на свята ходять із процесією на цю хресну дорогу, моляться спільно. Зійти на гору, особливо коли мокро, — складно. Не можуть піднятися туди і старенькі люди, щоби подивитися на ті хрести. Відтак парафіяни запропонували цю території трошки благоустроїти. Тож нас п’ятеро вийшли там трошка сходки почистили”, — пояснює один із затриманих на горі, 79-річний Богдан Васильович. Він розповідає, що ця гора належала завжди Кривчицям, а не Львову чи парку “Знесіння”, а отже, розпоряджатися нею місцева громада може на свій розсуд. В розповіді пана Богдана немає ані нотки каяття чи жалю за скоєний злочин.

Безперечно, не просто пояснити людині його віку, що народилася і виросла на землі, де було вдосталь недоторканих лісів і луків цінність НЕДОТОРКАНИХ земель. Складно пояснити, що на цій, на перший погляд, непримітній гірці ростуть унікальні та зникаючі види. І якщо тут прокласти асфальтовану доріжку чи бодай ґрунтові сходи та насадити нарцисів і гладіолусів, то жодної цінності вона вже не матиме. І врешті, що знищуючи такі куточки, ми грабуємо наступні покоління, яким справжньої, незміненої людиною природи вже побачити не доведеться.

Безперечно, пояснити такі речі не просто. Однак, актуальним є запитання, чи хтось насправді намагається?

Василь Косів:
— Минулого року ми проводили переговори з керівництвом найбільших конфесій. Йшлося про те, щоб вони працювали зі своїми громадами. Тоді було спільне звернення, наші зусилля були спрямовані на те, щоби люди розуміли проблему і не ставили більше хрестів, які потім доведеться демонтувати. Мені зараз важко сказати про статистику, але віднедавна кількість таких випадків значно зменшилася, порівняно з тим, що відбувалося три роки тому, коли релігійні символи навіть використовували як метод у боротьбі з забудовниками: коли не хотіли, щоби сусід щось побудував, будували хрести. Зараз люди, напевно, більше розуміють, що не можна так поводитися з хрестами. Що ж до гори Хомець, то тут має бути розумний баланс. Адже нині парк “Знесіння” не має можливості забезпечити достатню охорону цієї території, відповідно, там смітять, палять траву тощо. Тому, з одного боку, добре, якщо ще хтось, окрім працівників парку, стежитиме за порядком на цій території. Однак наголошую на тому, що слід враховувати і користь, і шкоду, яку завдають заповідній території. Що ж до хреста на проспекті Свободи, то йдеться про те, що його доведеться перенести в інше місце під час реконструкції проспекту, яку планують невдовзі провести”.

Наталя Мороз, газета «Ратуша»
Джерело: eko.portal.lviv.ua

 
Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі


Приєднуйтесь!