Поспішиш – людей насмішиш! (про заповідні ініціативи Віктора Ющенка)

 1 грудня 2008 року вийшов Указ Президента України №1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів». Цим Указом декларується необхідність створення у майбутньому 25 нових національних природних парків та розширення 9 існуючих природно-заповідних територій. Це вже другий такого роду Указ Віктора Ющенка в цьому році. Так, 27.08.2008 вже видавався Указ Президента України №774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків», в тексті якого декларується необхідність невідкладного створення та розширення 19 національних природних парків. Такі «заповідні» ініціативи Президента сколихнули природоохоронну громадськість своєю несподіваністю. Адже до тексту Указів, і особливо, до тексту Указу від 27 серпня нарешті увійшли всі національні природні парки, які вже давно мали бути створені але ще й досі чекають свого часу.

Тут і відомі «Гранітно-Степове Побужжя» і «Кінбурнська коса», Тарханкутський півострів і багато інших, не менш цінних територій. Зрозуміло, що обидва Укази не створюють названі національні природні парки, а лише дають доручення Кабінету Міністрів України якомога швидше підготувати матеріали для їх створення та виділити необхідні для цього кошти. Але варто визнати, що ніколи в незалежній Україні вище керівництво держави не висувало таких потужних природоохоронних ініціатив, адже сумарно, в обох Указах Президента мова йде про створення або розширення 44 національних парків і природних заповідників.

Проте після детального вивчення Указу від 1 грудня, ейфорія поступається місцем розчаруванню. Цього разу виявилось, що Указ підготовлений вкрай некваліфіковано і містить моменти, що не відповідають сучасним потребам охорони природних території. Громадськість доволі неоднозначно відгукнулась про новий Указ і піддала деякі його пункти гострій критиці. Спробуємо і ми розібратись з «плюсами-мінусами» нового «заповідного» Указу Віктора Ющенка.

Для всіх, хто займається заповідною справою в Україні, 2008 рік виявився найбільш обнадійливим з усіх за часи незалежності. Ще в квітні вийшло окреме доручення Мінприроди України, дія якого розповсюджується на територіальні органи Міністерства в областях. Згідно з цим дорученням, в усіх областях максимально оперативно має бути проведена мобілізація зусиль у сфері заповідної справи; всі Державні управління охорони навколишнього природного середовища повинні реанімувати роботу над відомими до цього часу перспективними заповідними об’єктами, а також розпочати виявлення нових перспективних для заповідання територій. Міністр охорони довкілля Георгій Філіпчук також звернувся листом до всіх керівників обласних рад та адміністрацій з проханням всіляко сприяти створенню нових природно-заповідних територій.

Трохи згодом, 12 травня в приміщенні Комітетів Верховної Ради України відбулись комітетські слухання на тему «Природно-заповідний фонд України: стан та перспективи розвитку». Слухання зібрали представників всіх компетентних державних органів, громадських організацій та наукових установ, дотичних до заповідної справи в Україні. Серед інших важливих питань, рішення комітетських слухань сфокусували увагу Мінприроди України на тих природно-заповідних об’єктах, які найбільше потребують невідкладного створення. Саме рішення цих слухань лягло в основу обох «заповідних» Указів Президента, проекти яких готувались в стінах Мінприроди України.

Загалом ініціативи пана Міністра та профільного комітету Верховної Ради поставили перед ними доволі складну, але благородну мету – в короткі строки підняти відсоток заповідності території України до 12%, що відповідає європейським показникам (12-15% від території країни). Зараз відсоток заповідності України ледь сягає 6, проте цінних природних територій лишається ще достатньо, щоб втілити в життя цю, хай навіть фантастичну задачу.

Деякі експерти припускають, що така неочікувана “заповідна” ініціатива владних структур викликана наближенням України до Євросоюзу, де країну з нашим станом заповідної справи просто засміють.

Фактично, Указ Президента про перспективні національні природні парки і заповідники, що вийшов у серпні, перевів всі об’єкти над якими робота вже велась зі статусу «перспективних» у статус «ультраперспективних», тобто таких, створенням яких слід зайнятись прямо зараз. Доказом серйозності намірів Президента стало також створення кількох заповідних об’єктів загальнодержавного значення у Дніпропетровській області та створення унікального заказника «Філофорне поле Зернова», площа якого сягнула рекордних для України 4 000 квадратних кілометрів!

І ось, 1 грудня виходить новий Указ про перспективні заповідні об’єкти. Фактично, цей Указ визначає перелік територій, які тепер стануть перспективними національними парками і заповідниками (після того, як попередній список таких об’єктів став “ультраперспективним” згідно з серпневим Указом). Але раптом система дала збій, і документ, який начебто продовжує позитивні наміри розвивати українську заповідну справу, виявився недолугим та піддався гострій критиці громадськості. Прокоментувати недоліки Указу ми попросили заступника голови Національного екологічного центру України Олексія Василюка:

– Указ дуже позитивний. Але будь-яку річ треба робити грамотно, бо можна легко все зіпсувати. Назву хоча б два недоліки. По-перше, в тексті Указу фігурує Національний природний парк “Подесння”, що має бути створений на українській частині заплави р.Десна. Загальна площа об’єкту сягатиме 250 000 га, і він охопить всю заплаву Десни в Україні. Щодо цього Національного парку є спеціальне рішення Комітету Верховної ради з екополітики, де чітко вказується, що НПП “Подесіння” має бути створений в Київській і Чернігівській областях.

В Указі ж написана лише Київщина, на території якої знаходиться менш як 1\10 всієї перспективної території НПП. По-друге, в Указі сказано, що необхідно створити заказник загальнодержавного значення “Конча-Озерна” на Київщині. Я є співавтором обгрунтування створення цього заказника. Ми писали його ще в 2005 році. Тоді в урочищі Конча-Озерна планували побудувати котеджне містечко, і треба було вжити термінових заходів для збереження цієї місцевості. Ми обгрунутували необхідність заповідання урочища, але тоді ніхто не захотів його рятувати. Зараз на всій території «Кончі-Озерної» насипано 4-6 метрів піску і збудовані котеджі. І ось тепер, коли 100% урочища є котеджним містечком, Мінприроди надумали його заповідати!

Ми бачили проект цього Указу раніше і звертались в Мінприроди з пропозиціями уточнити, що нацпарк «Подесіння» розміщений в двох областях, а також запропонували виключити з переліку перспективних заповідних об’єктів урочище «Конча-Озерна» і додати замість нього заказник «Острів Жуків», який на нашу думку, давно потребує охорони на національному рівні. Та ось пройшов місяць і Президент підписав саму першу чернетку Указу, без будь-яких змін, з усіма проколами і недоліками.

Виходить, готуючи проект Указу, Мінприроди не виконало доручення Верховної Ради щодо національного парку «Подесіння», а також не врахувала сучасні нагальні потреби заповідної справи. Тепер громадські організації розпочали кампанію за внесення змін до «першогрудневого» Указу Президента України.

Степан Жабка, «Природа України»

 
Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі


Приєднуйтесь!