Найстаріший 700-річний мешканець Києва поки не дасть дуба!

„Київ - місто квітів!” - торочать нам з усіх бігбордів. Тепер у столиці нема місця деревам, які його прославляли.

Куди зникають наші парки мало для кого лишається секретом. Але, не зважаючи на це, більшість людей, які мають захищати ці парки - справжні маріонетки, мовчать як риби. У нас майже кожна хата скраю. На щастя, маже кожна.
Так, кілька мешканців Подільського району (масиву Вітряні Гори) вирішили не чекати, поки біля їхніх вікон виростуть висотки та особнячки, а унікальні дерева стануть лише легендами. 5-го квітня 2008р. по вул. Осиповського, 1 відбулась громадська акція на захист найстарішого дерева столиці (а отже і всієї флори Києва) – дуба Крістера (вік 600-700), організована ініціативною групою із захисту парку „Крістерова гірка”, за сприяння київських екологів. Назву акції „Не дай дуба!” було придумано на перше квітня, тому, попри всю серйозність мети, вона викликає ще й посмішку. На акції були присутні мешканці Києва, екологи та громадські організації, в т.ч. представники ДОП «Зелене майбутнє» та громадської спілки «Вірний вибір», академік, доктор історичних наук Король Віктор Юхимович, пра-правнучка засновника садово-паркового господарства Вільгельма Крістера Кутова Катерина Сергіївна, голова фракції БЮТ в КМР Меліхова Тетяна Іванівна.
Учасники акції встановили природоохоронну табличку та тимчасову огорожу навколо дуба Крістера. Оскільки дуб є об’єктом природо-заповідного фонду, табличка за законом мала б висіти вже давно. Огорожу, за відсутності великих коштів, зробили з власного матеріалу. Тепер, нехай і дерев’яний, але парканчик захищає дуб від машин, які водії припарковували інколи навіть за півметра дів стовбура дерева. А також від необачних гуляк, яким чомусь так і кортить чимдуж потоптатися під деревом по землі, яка за твердістю і без того нагадує асфальт.
Також для всіх охочих було проведено екскурсію територіями, які пов’язані з життям і діяльністю Крістерів. Метою акції було проінформувати киян про цей унікальний природний об’єкт та привернути увагу влади і громадськості до проблем збереження і захисту вікових дерев зокрема та парку, де вони зростають, загалом.
Власне сама територія, якій загрожує забудова, надзвичайно цінна в культурному, історичному і природному плані.
Мало хто знає, що після визвольної війни з Польщею ця земля була передана Братському монастирю (на основі якого виникла Києво-Могилянська академія). Ігуменею у ньому була Марія Магдалина – мати гетьмана Івана Мазепи.
У 1787році, по дорозі до Криму, Катерина ІІ і князь Потьомкін з придворними відпочивали в цих місцях кілька днів.
”Лукашевич першим умив, одягнув і причесав київську природу і з неї те вийшло, що Царськосільський і Павлівський сади перед нею блякнуть, поступаючись їй у розкоші рослинності й мальовничості краєвидів”, - так писав 1844 року інспектор Петербурзького навчального округу П.Максимович про результати роботи двох поколінь Бегічевих, а потім – Лукашевичів, які мешкали тут на початку ХІХ ст. Жив тут і граф Олексій Бобринський – ініціатор побудови першого на території України цукрового заводу в м. Сміла, керівник першої української залізниці Київ – Балта.
У 60-і роки ХІХ ст. в сучасному парку Кинь-Грусті були дачі Степана Васильовича Кульженка – одного з найвидатніших і найкращих видавців тодішньої Російської імперії. В 1880 році він побудував першу в країні парову друкарню. У 1918 році в типографії Кульженка друкувались перші карбованці Української Народної Республіки, а також поштові марки УНР і Гетьманської держави середнім тиражем близько 1 млн. кожна. Загальна кількість друкованих видань типографії Кульженка – близько 1000. Кілька десятків років вона забезпечувала 50% всієї друкованої продукції країни. На території дачі Кульженка була також унікальна плантація лікарських рослин, знищена в 20-х роках. Для упорядкування та збагачення місцевості деревами цінних і рідкісних порід великий вклад зробив відомий меценат, професор медицини, лісознавець і лісник Пуще-Водицького лісництва С.В.Вінтер. Його могила в занедбаному стані знаходиться в кінці вулиці Сошенко.
У 1850 році тут оселився німець за походженням Вільгельм Готліб Крістер і заснував фірму „Садівництво і насіннєве господарство. В.Крістер”. У господарстві Крістерів вирощувалися високі врожаї без масового застосування гербіцидів, інсектицидів та генетично модифікованого насіння. Щорічно продавалось 100000 декоративних дерев і кущів. На фірмі працювали усі члени сім’ї.
Для упорядкування цих територій він доклав найбільших зусиль. Сади Крістера рясніли плодами, а на городі росли гарбузи вагою кілька десятків кілограм. У каскадах озер розводили рибу. Була також і пасіка. Територія не була обгороджена (як це зараз повелося у сучасних „землевласників”) парканами, і будь-хто міг милуватися цією красою. У парку були альтанки і ажурні мостики через струмки, а на озері жили чорні лебеді. 1880 році архітектор Києва О. Шиллє (друг Крістера, теж німець за походженням) побудував для Крістерів особливий будинок у стилі бароко, який зараз є пам’яткою архітектури ХІХ століття.
У серпні 1859 року Тарас Григорович Шевченко жив на Пріорці (по Вишгородській,5) і часто приходив у гості до Крістерів. Вільгельм з Тарасом часто годинами сидіти під дубом Крістера та говорити про життя.
Після Жовтневої революції уся територія садиби була націоналізована, а Великої Вітчизняної – розпайована між людьми майже повністю.
Проте, навіть зараз, через більш ніж століття після смерті Вільгельма Крістера, ми ще можемо милуватися залишками колишньої краси. Поки що. Років вісім тому на озері ще жили лебеді. Два роки тому парк залишили солов’ї. Мешканцями озера зараз лишаються дикі качки, але зважаючи на так зване „облагородження” парку (вирізання дерев і усього деревного підросту) наступного року почути „кря-кря” каченят вже не вдасться.
Те, що тварини залишають облюбовані колись місця, а в парку систематично вирізаються дерева – не єдині проблеми даної території. Їх чимало:
1. колишня садиба Крістерів розділена на окремі території і об’єкти, що дає можливість легше виділяти ділянки під забудову;
2. «загублена» сама гірка Крістера – центр всієї місцевості (тут були поховані Вільгельм і Юліус Крістери), її немає ні в якій документації. Натомість Гіркою Крістера названа місцевість, де була пасіка (зараз на території СТ. «Троянда»);
3. на південно-східній стороні гірки заплановано звести житловий будинок (Вишгородська 47ж) з об’єктами соціально-громадського призначення і підземним паркінгом;
4. всі інші вікові дуби (тепер крім дуба Крістера) на цій території не обгороджені і без охоронних табличок. У парку є два дубові півтораметрові (у діаметрі) пеньки;
5. повністю знищений сад Крістера (роки три тому на його місці побудували багатоповерховий житловий будинок);
6. будинок Крістера, який є пам’яткою архітектури ХІХ століття (архітектор Шиллє) потребує негайної реставрації. У кінці березня 2008 року провалилась середня секція даху. Влада обіцяє подбати про нього у 2009 році, коли буде закладено кошти в бюджет. Але хто може дати гарантію, що будинок таки дочекається реставрації?!
7. Ведеться інтенсивна забудова (особняками і церквою Московського патріархату) гірки і прилеглого парку із віковими 300-річними дубами (один з вікових дубів на північному схилі гірки наполовину зрізаний, там же встановлений будівельний паркан і два вагончики).
Коли почали з’являтись перші забудовники, небайдужі люди відразу ж забили на сполох. У вересні 2007 року були проведені громадські слухання щодо побудови посеред „Парку біля кінотеатру ім. Шевченка” церкви, де більшість мешканців висловились проти забудови, але до їх думки, як виявилось, ніхто і не збирався прислухатись. Історично справжню Гірку Крістера (зверху над цим парком) з північної сторони почали „надкушувати” будівельні фірми для зведення особняків. Зелені паркани росли як гриби після дощу (воно і не дивно, злива то грошова). У мене, як у члена ініціативної групи із захисту парку „Крістерова гірка”, лежать вдома у папці свідчення епістолярного мистецтва київських чиновників товщиною 5 см. Але, не зважаючи на всі наші зусилля, листування не давало майже ніяких результатів – щодня я мала можливість слухати ритмічне постукування молотків та „мелодійний” гул бензопилок. Після цього і вирішили змінити методи боротьби.
Акція „Не дай дуба!” є однією з низки акцій, спрямованих на захист парку. Так, ініціативною групою 23.03.2008 було організовано суботник, на якому був посаджений вишневий сад з бузковими алеями замість знищених дерев. Всього було висаджено 111 дерев вишні, бузку, калини та айви.
Надалі ініціативна група планує провести ряд акцій для активізації роботи щодо реконструкції будинку Крістера і об’єднання територій колишніх володінь Крістера в єдиний парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва «Крістерова Гірка». Наразі проходить збір підписів за його створення, скасування забудови та реставрацію будинку.
Ініціативна група висловлює подяку всім, хто підтримав проведення акції. Також, ініціативна група окремо висловлює подяку журналістам, які прийшли на акцію, бо завдяки вам все більше людей буде знати про найстаріший дуб Києва і про проблеми, з якими стикаються унікальні природно-історичні куточки Подолу.

Маслєєва Валентина
член ініціативної групи із захисту Крістерової Гірки

 
Автор

Природа України – це спроба створити унікальний інтернет-ресурс, який би став епіцентром інформаційного середовища у сфері охорони природи та екології; виконував би роль головного новинарного та енциклопедичного джерела для всіх, хто небайдужий до своєї рідної української природи та землі; об’єднав би усіх зацікавлених та задіяних у сфері охорони довкілля у своєрідну соціальну мережу та став би осередком проведення всеукраїнських кампаній на захист природи ...далі


Приєднуйтесь!