Деякі рідкісні види морських птахів (переважно чайок), занесених у Червону книгу, гніздяться лише в трьох місцях на всій земній кулі. Бідним пташкам відверто не пощастило — одним із цих місць виявилося азовське узбережжя Донецької області. Чайки висиджують тут своїх пташенят. У цей період самі вони та їхні нащадки абсолютно беззахисні, за їхнє життя й безпеку «б’ються» тільки 56 інспекторів природоохоронної служби, дві міліцейські групи швидкого реагування і нечисленні активісти екологічних організацій. З іншого боку барикад — мільйонні натовпи відпочивальників.

Азовське узбережжя Донецької області — один із найпопулярніших вітчизняних курортів. Відпускників не відлякують навіть два металургійні гіганти — ММК імені Ілліча й «Азовсталь», що розмістилися прямо на березі моря. Приазов’я, як свідчить офіційна статистика, має на диво стабільну клієнтуру. Щороку сюди приїздять близько семи мільйонів людей із промислових мегаполісів Донецької та Луганської областей. Відпочивають «по-донецьки», з розмахом. Не визнають жодних обмежень, бо «душа свята просить». За кількістю дорогих авто місцеві курорти зат кнуть за пояс який завгодно Куршавель разом із Мальдівами, а вечірні феєрверки більше схожі на відбиття масованого повітряного нальоту, ніж на розважальний захід... Курортників не бентежать навіть спалахи кишкових інфекцій, що час від часу трапляються (водопостачання в приморських районах — окрема тема), і закриття, на розпорядження санітарно-епідеміологічної служби, деяких пляжів.

Кипучий ентузіазм дончан, які відпочивають від трудів праведних, нищить останні куточки дикої природи на узбережжі, заявляють місцеві екологи. Проблема набрала такого масштабу, що громіздкий бюрократичний апарат мусив відреагувати. Губернатор Донецької області Володимир Логвиненко недавно повідомив журналістам, що підписав розпорядження про посилення охорони регіонального ландшафтного парку «Меотида», розміщеного на березі Азовського моря. Керівник обласної адміністрації, до речі, зізнався, що інформацію про події на узбережжі отримав не від своїх підлеглих, а від журналістів. Чи то «лояльні» до судом чиновники не наважилися потурбувати начальство поганими новинами, чи то самим екологам простіше поскаржитися мас-медіа, ніж обласному керівництву...

Губернатор навіть пообіцяв посприяти, наскільки зможе, запровадженню великих штрафів за бешкетування на заповідних територіях. «Я прихильник жорстких фінансових заходів. І, доки ми не матимемо нормативної бази, яка досить серйозно каратиме фінансово, — ладу не наведемо. Не слід цього боятися. У нас менше буде несанкціонованих смітників та інших проблем, пов’язаних із утриманням територій. Повірте, закордонний досвід підтверджує мою версію», — запевнив він.

Нинішнього року справжнім лихом для заповідних територій донецького Приазов’я стали елітні позашляховики. Точніше, «люди при великих погонах і посадах» за кермом автомобілів такого класу. Як відомо, цій категорії населення взагалі важко щось пояснити, а примусити їх дотримуватися закону — практично неможливо. На Білосарайській косі ландшафтний парк займає 68 кілометрів узбережжя, і на всій цій території проїзд автотранспорту заборонено. Курортникам дозволено відвідувати «Меотиду» (на те вона й парк), але тільки пішки. Законослухняних громадян чомусь виявляється менше, ніж «правильних пацанів», котрі вважають, що ходити пішки — «западло». Інспектори екологічної служби зневірилися вгадувати, де саме слід чекати нового прориву важкої техніки.

Борцям за порятунок дикої природи від диких людей довелося вдатися до екстрених заходів. Працівники «Меотиди» просто викопали рови на зразок протитанкових на всіх шляхах, які ведуть у парк. «Раніше ми намагалися ставити шлагбаум, але не допомагало. Бувало, під’їжджає який-небудь джип, і звідти відразу охоронцеві: «Відкривай!» Той намагається пояснити, що не можна, закрита територія. Тоді починається: «Ти чьо, блін, хочеш, щоб завтра у твоїй караулці наркоту знайшли? Знайдуть!» Звісно, ми теж вчинили певною мірою незаконно, але ж треба щось робити!» — каже начальник відділу «Білосарайський» регіонального ландшафтного парку «Меотида» Андрій Кияненко.

Донецьких курортників вабить саме в місця, які охороняються найсуворіше. На території парку є закрита зона відносно невеликої площі — п’ять гектарів. Туди взагалі нікого не пускають, оскільки саме там птахи висиджу ють пташенят і виховують нащадків. У всій Україні це — єдине місце, де ще можна побачити чорноголових реготунів — рідкісних чайок, прозваних так за те, що їхній лемент скидається на людський сміх. Ці чайки свого часу взагалі ледь не зникли з обличчя землі. Нинішнього літа в ці краї вперше за всю історію Приазов’я навідалися кучеряві пелікани, занесені в Червону книгу. Тутешні птахи, як висловлюються екологи, антрополерант­ні, тобто сяк-так згодні миритися з присутністю людини. Але в період гніздування пернатим жителям азовського узбережжя потрібне усамітнення.

Кожна людина, котра порушить у цей час спокій птахів, які тут живуть, стане мимовільним убивцею десятків пташенят, що не вилупляться. Для цього колонію чайок треба зняти з насидженого місця всього на півгодини. Дебільного вигляду «аматори природи», які з радісним іржанням фотографують на мобільник птахів, що розлітаються, про це, зрозуміло, й гадки не мають. Їхні гламурні подруги, хапаючи пташенят із вереском: «Поглянь, яке миле!», також не відають, що прирікають «миле пташеня» на смерть, оскільки чайки не годуватимуть і не захищатимуть своє дитинча, якщо воно перед тим побуває в людських руках. Тільки цим екологи й пояснюють усі суворі заборони. Поки що їм пощастило домогтися лише того, що до берегів «Меотиди» більше не причалюють браконьєрські й прогулянкові судна.

«Проникнень із моря стало в десятки разів менше, бо, по-перше, ми обзавелися потужною технікою — отримали хороший катер, по-друге, налагодили ефективну взаємодію з прикордонниками (ландшафтний парк розкинувся неподалік російського кордону. — Авт.) і рибінспекцією», — пояснив директор «Меотиди» Геннадій Молодан. За його словами, хай не цього, то наступного літа готуються й сюрпризи для власників джипів. «Для боротьби з автотранспортом уже ухвалили рішення: ми взагалі знищимо всі шляхи, які ведуть углиб парку, в закриті зони. А на кордонах території поставимо нормальні шлагбауми, яких не можна буде зірвати буксиром чи об’їхати», — пообіцяв він. До речі, два-три роки тому той-таки Молодан скаржився журналістам, що деяких особливо нетямущих туристів, затриманих інспекторами на заборонній території, доводилося не просто брати попід рученьки, а ще й ті рученьки заламувати за спину, бо інакше примусити поважати природу не вдавалося.

Статус регіонального ландшафтного парку «Меотида» отримала ще 2000 року. Відтоді ентузіасти змогли відтворити на виділених ділянках куточок «дореволюційної» природи, зберегти види птахів, тварин і рослин, які практично були зникли з початком епохи комсомольських будов.

Проте слід визнати — крім самих екологів, ця робота більше нікого не захопила. Місцева влада найчастіше демонструє відверто плювацьке ставлення до проблем захисту довкілля в перенасиченому промисловістю регіоні. Простий і наочний приклад — не знайшлося жодного чиновника, відповідального за прибирання сміття. Мабуть, вважається, що донецькі туристи винятково законослухняні: насіннячко їдять із лушпинням, морозиво — з обгортками, а решту акуратно збирають у пакети й забирають із собою. Це, на жаль, далеко не так. Тільки завдяки активістам зеленого руху заповідну зону не закидали відходами. Організація «Чистий берег», зокрема, за власний кошт поставила сміттєві контейнери, і представники цієї організації добровільно прибирають за своїми земляками.

Найбільш прикро, що плодами їхньої праці примудряються користуватися інші. Охорона рибцеху ММК імені Ілліча та бази відпочинку концерну «Норд» придумала свій маленький бізнес — усього за півсотні пропускають усіх охочих у «Меотиду» на автомобілях через свою територію. «Одного разу я сам під’їхав на базу «Норду». Охоронець із великим задоволенням погодився мене пропустити за п’ятдесят гривень. Я запитав, за що вони беруть гроші. Він каже: «Ну ми ж стежимо за територією, прибираємо...» Я мало не відповів нецензурно: «А, то це ви прибираєте?» — поділився обуренням активіст екологічної організації «Чистий берег» Вадим Новосьолов...

…Описати всю дурість і нелюдськість донецьких знущань над природою неможливо. Ця тема глибока й невичерпна. Будь-яка дрібниця може викликати катастрофічні наслідки. Одного разу якісь аматори полювання завезли в Приазов’я єнотовидного собаку під тим приводом, що це цінний хутровий звір. Цей «хутровий звір» виявився невибагливим і, скориставшись відсутністю природних ворогів, заповнив собою не тільки відведені йому угіддя, а й довколишні смітники. Біда в тому, що, крім покидьків, улюбленими ласощами цієї тварини виявилися ще одні мешканці Червоної книги — вухасті їжаки. Їжачкам, врешті-решт, довелося стати політичними емігрантами і втекти через російський кордон у Ростовську область. Може, хоч росіяни наглянуть за братами меншими, яким не знайшлося місця на батьківщині.

Автор: Євген ШИБАЛОВ , Дзеркало Тижня
Фото: Nepenthes (Wikipedia)

Читайте також:

Схожі статі:

• Охрана для великана
• Безкарність спонукає багатіїв Волині до браконьєрства
• Дельфины в Черном море гибнут в сетях
• Рубати не можна зберегти
• На Буковині вбили ще одного зубра