Братовбивча опіка. Чому стерилізація тварин не відрізняється від їх знищення

Нещодавно під час транспортування загинув собака, якого доправляли на стерилізацію в одну з комунальних ветеринарних клінік міста. Цей "наш брат менший" був молодим і довірливим, тому легко дав себе помістити в спецавтомобіль комунальної міської служби «Пошук».

Волонтери Тетяна Єрьоменко й Олена Марченко опрохали водія на ім'я Володимир посадити собаку поруч з собою, однак той буркнув щось на зразок "нє положено", і відкрив заднє відділення автомобіля. Саме в цей час волонтери відчули, що із відділенням щось негаразд.
Машина рушила. Собака завив і почав борсатися. В салоні згідно з інструкціями знаходилися ветлікар Наталя та ловець Юра. Волонтер Тетяна, якій також знайшлося місце в машині, почала хвилюватися. "Це вона гавкає на колесо", – так своєрідно розтлумачив водій поведінку собаки. Тетяна потім зрозуміла сенс цієї фрази.

Собака продовжував тоскно скавучати, а в районі Річного вокзалу пролунав її страшний крик. Потім запала зловісна мовчанка. Тетяна просила зупинитися, але водій проігнорував її прохання. Коли машина прибула у дівр ветлікарні – собаки там не було, а на днищі автомобіля зяяла величезна діра. Тетяна кинулася до того місця, де почула страшний крик. Її підозри виправдалися: вона побачила покалічений труп собаки.

"Як можливо відправляти машину в такому стані на вилов тварин? Водій не міг не знати про діру в машині. У нас склалося враження, що він навмисне не попередив про це," – гамуючи сльози, коментує Олена.

"Це не машина, а душогубка, яка працювала ще при Самофаловій та Кучинскому (керівники попередніх служб відлову – автор). В таких машинах десятки тисяч собак добивали, душили, зціджували з них жир," – додає Тетяна.

Як виявилось, такий випадок в практиці комунального підприємства, яке займається відловом тварин, не поодинокий. Той же самий водій Володимир, за свідченнями інших волонтерів, вже не раз байдуже повідомляв волонтерам, що собака "втікла".

"Ми доручали водію відвезти простерилізовану собаку за вказаною адресою. Тепер нам зрозуміло, що вона також провалилася в цю діру," – стверджують волонтери Світлана та Валентина, - "Ми чули, що таке траплялося і з іншими собаками". Після інциденту волонтери мали намір звернутися до заступника Київського міського голови Ірени Кільчицької з вимогою про звільнення та покарання осіб-винуватців. Захисники тварин обурені тим, що ті люди залишаються працювати в цій системі й досі. Волонтери також звернулися до ЗМІ з проханням оприлюднити цю історію з метою подальшого контролю за службою відлову тварин та розподілу коштів у цій сфері.

---

Для довідки. У Київській міській програмі регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами цілий розділ присвячений транспортуванню тварин:

«Транспортування безпритульних тварин, яких відловили, повинно здійснюватися на спеціально обладнаних для розміщення тварин автомобілях.

При завантаженні, транспортуванні і вивантаженні тварин, повинні використовуватися пристрої і прийоми, що запобігають травмам, каліцтву або загибелі тварин.

Спецавтомобіль для транспортування безпритульних тварин повинен бути:
- технічно справний;
- укомплектований набором переносних кліток для тварин. Підлога автомобіля має бути обладнана таким чином, аби на ньому могли вільно переміщуватися для завантаження та розвантаження мобільні, міцні, пронумеровані клітки. Клітки мають бути добре закріплені, аби вони не могли хитатися під час руху автомобілю, та відповідати вимогам стандартів і іншої технічної документації;
- забезпечувати безпеку, захист тварин від погодних умов, обладнаний природною вентиляцією;
- оснащений чітко написаною назвою і телефонним номером комунальне підприємство «Притулок для тварин», що здійснює вилов безпритульних тварин;
- мати набір ветеринарних засобів для надання екстреної ветеринарної допомоги, затверджений ветлікарем;
- укомплектований набором відповідного спецобладнання.

При необхідності тварини повинні бути забезпечені питною водою.

Не допускається евтаназія в спецавтомобілі.

Щодня після кожного вилову і транспортування безпритульних тварин кузов спецавтомобілю, а також устаткування і переносні клітки миються та дезінфікуються».

Зрозуміло, що у описаному випадку не йдеться про дотримання жодного пункту з цих вимог: автомобіль мав би бути принаймні укомплектований кліткою.

---

Минулий рік деякою мірою став поворотним для безпритульних столичних тварин. Після майже цілого року дебатів представників громадських організацій з представниками влади тварин пообіцяли не знищувати, а регулювати їх чисельність шляхом стерилізації (кастрації). Зрозуміло, що тваринам це не подобається, однак людство поки що не виробило більш безкровних методів регулювання народжуваності тварин. Поки що це єдина розумна альтернатива їх знищенню, і така практика успішно діє в усьому цивілізованому світі. Тут важливим є те, як саме здійснювати стерилізацію, і любов до тварин в цьому питанні цілком залежить не тільки від фінансування, а й від професійності й сумління лікаря. Зупинимося детальніше на цих негараздах.

 Негаразд №1. Фінансування

Для реалізації Київської міської програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами з міського бюджету було виділено 76 325 тис. грн. В усякому разі, такі цифри фігурують у пресі та на відповідному сайті КМДА, але цілком ймовірно, що вони залишаються такими лише на папері. Програма почала діяти на території Києва з 2008 року і у 2011-му має дати перші стійкі результати. Щоправда, за деякими спостереженнями, ці чималенькі кошти поки не позначилися на роботі комунальних служб, що займаються проблемою. А точніше, є небезпідставне допущення, що вони просто не дійшли до відповідних служб.

  Негаразд №2. Людський фактор

У здійсненні програми досить суттєва роль відводиться волонтерам: це вони мають викликати службу відлову, бути присутніми при цьому, гарантуючи гуманність відлову, супроводжувати собаку до ветклініки, а далі доглядати тварину у післяопераційний період, який триває до 10 і більше днів. Зрозуміло, що за цю роботу волонтерам не платять (на те вони й волонтери) – навпаки, їм доводиться купувати їжу собакам, інколи витрачати власні гроші й на додаткові ліки та транспорт.

Волонтери ж скаржаться, що операції проводяться не так успішно, як того хотілося б. Нерідко у тварин бувають кровотечі та набряки. Проте лікарі виправдовують свою недбалість відсутністю належних препаратів, якісного шовного матеріалу та, знову ж таки, належного фінансування. Ветлікарям доводиться працювати на старих запасах медикаментів та ледве зводити кінці з кінцями, що не може не позначитися на якості їхньої роботи. Отже, волонтери співчувають лікарям, а заразом сподіваються на милосердя лікарів до братів наших менших.
Незважаючи на усі ці негаразди, розраховувати на краще поки не доводиться.

 Волонтери квапляться стерилізувати вуличних тварин, інакше їхня кількість погрожує стати такою, що призведе до хвилі жорстокості по відношенню до них, як це час від часу відбувається в багатьох містах і містечках України.  Відносини людей з тваринами в Україні часто-густо межують з жорстокістю, навіть за умови добрих намірів. І вищеописана історія – лише підтвердження цієї сумної реалії.

 Гриць Прозорий